Міф про Початок Світу

На початку світу повсюди панував Хаос – порожня безодня, яка існувала вічно. Цю безодню населяли непроглядна Ніч та Ереб-Морок, тому завжди тут було темно й холодно. Але з часом морок почав загущуватись і зрештою набрав форми яйця, яке розкололося надвоє – так постали Уран-Небо і Ґея-Земля. З Хаосу народився також Тартар-Підземелля, а від шлюбу Нікти-Ночі та Ереба-Мороку народилися світлий Етер-Повітря і Гемера-День. 


Ґея-Земля стала до шлюбу з Ураном-Небом, і в них народилися Океан, майбутня матір Зевса богиня Рея, богиня права Феміда, бог Кронос-Час, а також титани й титаніди, одноокі циклопи й сторукі та п’ятдесятиголові велетні-гекатонхейри. 

Та злякався Уран-Небо власних дітей – велетів-гекатонхейрів – і скинув їх у темний Тартар, звідки вони не могли бачити світла денного. Як Ґея-Земля не переконувала титанів повстати проти влади батька, щоб звільнити братів-велетів, вони не могли зважитись, і ті далі ниділи у чорних надрах землі. 

Нарешті за намовою матері, яка понад усе прагла звільнити дітей, єдиний сміливець Кронос-Час напав на свого батька й понівечив його. Уран стікав кров’ю, і де падали краплини, там повставали Еринії – богині помсти, які з тої пори населяють царство тіней померлих. Еринії невтомно переслідують злочинців, особливо ж убивць, позбавляють їх розуму і насилають на них біди. 

Кронос-Час посів царський трон і почав одноосібно панувати у світі. За дружину він узяв собі богиню Рею.