Середа, 21.02.2018
Зернятко
привітання, прислів'я, приказки, міфи, легенди, афоризми, цитати . . .
Народна мудрість:
13. Коли квітень з водою, то травень з травою.
смайлик8. Вранці трава пахне дужче, ніж завжди, - на дощ.
-->
Меню сайту
Категорії розділу
Міфи [17]
Легенди [50]
Легенди про гори [17]
Легенди про воду [14]
Легенди про флору [55]
Легенди про фауну [1]
Легенди про споруди [1]
Легенди про людей [5]
Притча [7]
Реклама
Новини партнерів
svitua.org
Бесплатный Хостинг

написати лист адміну
Статистика


Яндекс.Метрика Индекс цитирования

Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0

Зареєстрованих на сайті:
Всього: 370
Нових за місяць: 1
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
З них
Адміністраторів: 2
Модераторів: 1
Провірених: 6
Користувачів: 353
З них
Хлопців: 151
Дівчат: 219

Головна » Статті » Міфи та легенди » Легенди

ІЛЛЯ Муромець і Соловей Розбійник

Сподобався матеріал? Поділитись з друзями:

Реклама
До осені Ілля допомагав батькам у полі і вдома по господарству. А потім, вклонившись, попросив:
- Благословіть, батюшка й матушка, на поїздку в Київ до великого князя Володимира.
Не в об'їзд лісів, а вузької прямою дорогою відправився він у стольний місто. Ось давно вже залишилася позаду рідна Муромська земля. Зустрів він по дорозі скорботних подорожніх, дивом втекли з Чернігова. Розповіли вони йому, що плач стоїть у місті. Оточений Чернігів незліченними полчищами татар, що загрожують спалити його. Готуються люди до смерті, знаючи, що не від кого чекати допомоги. Здригнулося серце Іллі. Багато горя він пережив, тому всім серцем вмів відчути і чуже нещастя. Під'їжджаючи до Чернігова, побачив він татар поганих, почув їх лайливу мову. У люті вирвав Ілля з коренем віковий дуб і рушив на ворогів, розмахуючи ним, немов гігантської палицею, поки не розметав усі полчища татарські, поки жодного ворога в живих не залишилося. Далі тією ж короткою дорогою відправився богатир до Києва. А дорога-то все гірше: то болота, то ліси непрохідні. Вириває богатир вікові дерева з коренем, мостить ними болота. Здалеку почув шум потоку - немов вода в казані кипить! Блиснула попереду гострим, як меч, краєм хвиля - ось вона, річка Смородина. Злетів кінь богатирський - і залишилася позаду бурхлива річка. Але нова небезпека чекала Іллю на іншому березі! На вершині дванадцяти стародавніх дубів, зрощених і переплетених між собою так, що вони стали єдиним велетенським деревом, ховався, як у неприступній башті, злий розбійник. Він кричав і свистів так жахливо голосно, що здригалося все живе навколо - людина, звір, птах падали на землю замертво. Ніхто не міг проїхати тут. Побачивши богатиря, засвистів Соловей Розбійник моторошним посвистом - кінь богатирський затремтів і впав на коліна. Вийняв Ілля цибулю, зі страшною силою пустив в супостата стрілу - впав розбійник з дерева, як сухий лист. Зв'язав його богатир, пристебнув до стремена і повіз до Києва на суд княжий. Багато подвигів в ім'я і на славу Русі здійснив богатир Ілля Муромець. У дружині Володимира він був найспокійнішим, розважливим і справедливим. Він розумів, що його покликання - служити Батьківщині. А це праця нелегкий і небезпечний. Але Ілля ніс свій хрест мудро і гідно. Він намагався обійтися, якщо можливо, без насильства, був милосердний і часто щадив поваленого ворога. Один з подвигів богатиря, про якого розповідає і билина, і переказ народне, - перемога над жахливим татарським воїном ідолище. Жорстокий був Ідолище з християнами, ненавидів їх, знущався, мучив і вбивав. Лють охопила російського богатиря, коли він дізнався про безчинства ідолище. Але не дав собі розпалюючись Ілля. Вирішив він взяти жорстокого ворога хитрістю. Він помінявся одягом з Богомольцем, могутнім мандрівником Іваніщев, і пішки вирушив на зустріч з татарином. Неможливо було впізнати прославленого російського богатиря в злиденному лахмітті. За своєю звичкою, досхочу познущавшись над «убогим мандрівником», Ідолище вирішив убити його. Вже розмахнувся поганий ворог, але тут Ілля зірвав з себе шапку і кинув, наче камінь величезний, в Ідолище. Звалився татарин додолу, щоб більше вже ніколи не встати, ніколи не топтати Руську землю. Все своє життя Ілля Муромець провів у битвах і подвиги. А коли прийшла старість, пішов у Києво-Пе-Черського лавру, прийняв чернецтво. Втомився він і більше не міг як воїн служити своїй Вітчизні. Тепер він хотів лише молитися за Русь - до смертного своєї години.
Реклама

Категорія: Легенди | Додав: meduza (23.11.2012)
Переглядів: 2420 | Теги: соловей, Розбійник, ілля, Муромець | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

avatar
Профіль
Середа, 21.02.2018  20:04
no_avatar
Гость,
ми раді вас бачити.

Мій профільВи зайшли як: Гость
ГрупаГрупа: Незнайомець
ЖінкаЧоловікСтать:
Зареєстрований на сайтіНа сайті: днів
користувачТи користувач №
Особисті повідомленняОсобистих повідомлень:
Ваш IРВаш IР: 54.144.84.155
БраузерБраузер:

Додати:


Додати зображення Додати статтю Додати новину Інформація про додавання Вихід
© Зоряна Слава Україні! Героям Слава! 2018
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Вгору