Субота, 17.02.2018
Зернятко
привітання, прислів'я, приказки, міфи, легенди, афоризми, цитати . . .
Народна мудрість:
32. Як почав орать, то в сопілку не грать.
смайлик28. Прийшов липень до хати - нема коли спочивати.
-->
Меню сайту
Категорії розділу
Народження дитини [3]
Обряди, пов'язані з народженням дитини, прийнято підрозділяти на три цикли: передродові, власне родильні і післяродові.
Весільні обряди [28]
весільний похід, перейма, посаг молодої. іт.д.
Похорони [7]
Свята і обряди календарного циклу [11]
Житлова обрядовість [6]
Всі обряди які повязані з житлом
Етнографія [8]
Зерна духовності [19]
Реклама
Новини партнерів
svitua.org
Бесплатный Хостинг

написати лист адміну
Статистика


Яндекс.Метрика Индекс цитирования

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Зареєстрованих на сайті:
Всього: 370
Нових за місяць: 2
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
З них
Адміністраторів: 2
Модераторів: 1
Провірених: 6
Користувачів: 353
З них
Хлопців: 151
Дівчат: 219

Головна » Статті » Звичаї та обряди » Свята і обряди календарного циклу

П'ятидесятниця, або Зелені свята

Сподобався матеріал? Поділитись з друзями:

Реклама

Після Христового Різдва і Воскресіння, П'ятидесятниця (Трійця або Зелені Свята) належить до найбільших свят нашого церковного року. Зішестя Святого Духа це - наче вінець і печать у здійсненні спасіння людського роду, через Сина Божого - Ісуса Христа. В дні святої П'ятидесятниці сам Святий Дух помазує апостолів на проповідників Христового Євангелія. В дні Зішестя Святого Духа народжується Христова Церква. Святий Дух її провадить, просвічує, освячує і зберігає на дорозі правди.
Свято П'ятидесятниці заслуговує на особливу увагу з огляду на свою історію, богослужіння та значення. Трійця - церковне свято, яке відзначають у 8 неділю після Пасхи. Через те, що це свято припадає на 50-й день після Пасхи, церква називає його ще П'ятидесятницею. 

Старозавітна П'ятидесятниця

Свою назву свято отримало від того, що це був 50-тий день після Пасхи, а також 50-тий день від початку жнив. Первісно П'ятидесятниця - це було свято жнив і подяки. Того дня за приписом закону приходили до Єрусалиму великі маси людей зі всюди, навіть із далеких країв, щоб подякувати Богові за земні плоди та принести з них у храмі свою жертву. Пізніше до свята П'ятидесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на Горі Сінай 50-го дня після виходу з Єгипту. 
Основа троїцької обрядності - культ рослинності, що в цей час починає роз-квітати. В Україні ще у ХVIII столітті до церкви приносили різні трави: зорю, м'яту, канупер тощо. У середину цих трав ставили потрійну свічку, що називалася Тройцею, яка повинна горіти протягом усієї обідні. Потім ці трави використовували як оберіг від різних хвороб, а троїць-ку свічку давали в руки вмираючому.
Зелені Свята перш за все - це свято перемагаючої весни на порозі літа, коли природа ніби святкує з людиною своє відродження.
Святкування починається з четверга. У цей день дівчата йдуть у поля, в левади або ліс і там завивають вінки «на всі святки». Вінки в'ють із конвалій, незабудок, васильку, чебрецю, вплітають і полин як засіб від русалок. Використовували гілля різних дерев: клена, ясена, липи, осоки, але в жодному разі не верби. Особливо шанована в Україні була тополя. Існував звичай ставити головне дерево перед воротами та дверима, щоб захистити себе від відьом. Для цього по кутках хліву встромлювали іноді осику. За допомогою цього ж дерева вгадували, чи всі члени родини доживуть до наступного клечання: якщо внесене на ніч дерево вранці залишалося зеленим - усі будуть здорові, якщо листя почорніє - хтось тяжко захворіє, а може, навіть умре. По деяких селах Східної України довго зберігався звичай у четвер завивати березку. З самого ранку дівчата готують їжу, зібравшись на одному чисто виметеному подвір'ї, причому обов'язково у ній була яєчня. Яйце, починаючи від Пасхи, проходило крізь усю весняну обрядовість: воно з'являлося як символ зародження нового життя, а коли весна закінчувалася, яйце вживали у вигляді яєчні. З Трійцею закінчувалася головна весняна календарна обрядовість.
Посеред двору стоїть зрубана молода деревина, а під неї горщик із водою. Дівчата ходять по дворі або сидять на призьбі... Кілька хлопців тримають у руках заготовлену їжу, а інші - відра з питвом на палицях. Одна з дівчат підходить до дерева й перекидає горщик з водою, а потім бере дерево в руки й заспівує пісню... З її голосом з'єднуються голоси інших. Ворота відчиняються і весь гурт, оточивши дівчину з деревом, рухається по вулиці в напрямку до лісу. В лісі розстеляють обрус, ставлять їжу і питво, сідають навколо і починають їсти і пити. По закінченні бенкету дівчата вибирають одну із берізок для завивання вінків. Розділившись по двоє, кожна пара з гілля берези в'є собі один вінок, не відриваючи гілок від дерева. Як вінок вже готовий, кожна пара кумується: одна одній через вінок дає жовту крашанку, потім цілуються через вінок.
Після завивання вінків дівчата повертаються до села. В неділю, в день Трійці, дівчата йдуть до тієї самої берези, щоб розвивати вінки. Кожна пара розглядає свій вінок: чи ще свіжий, чи вже зів'яв? По цьому судять про своє щастя, чи нещастя.
Вінки в українських народних обрядах є символом великої пошани, а також символом молодості й чистоти, незаплямованої краси. Дівчина, що втратила невинність, не може вдягнути на голову вінок. Крім того, вінок із живих квітів, за народною уявою - це оборона від злої напасти.
Колись поширеним був звичай, що називався «водити тополю». Для цього дівчата вибирали з-поміж себе найвищу дівчину, яка мала зображувати «тополю». Її рясно прикрашали намистом, стрічками, барвистими хустками і потім водили селом і полями, де в той час уже колосились жита. Якщо зустрічалися люди, «тополя» їм низько вклонялася, а господарі пригощали дівчат. «Тополі» ж давали подарунки або гроші «на стрічки». Водячи «тополю», дівчата співали:

Стояла тополя край чистого поля;
Стій, тополенько, не розвивайся
Буйному вітрові не піддавайся...

Такий звичай ще мав назву «водити куща». Обряд прикрашання дерев - це теж відгомін язичницької старовини. Наші пращури вклонялися деревам, молилися їм. Священні дерева були у них на полях, на дорогах поміж селами. Прикрашання дерев та їхнє вшанування свідчить про бажання заручитися могутньою допомогою природи у повсякденних справах хлібороба. Існувало вірування, що й душі померлих оселяються у деревах, у його зеленому гіллі. Саме тому Зелені Свята, крім усього іншого, - ще й народне свято поклоніння душам небіж-чиків, вшанування предків. Відбувається це тому, що на Зелені Свята починає цвісти жито, а за давнім народним віруванням, у час цвітіння хлібних злаків прокидаються померлі. Цвітіння хлібів - час дуже відповідальний, від якого у значній мірі залежить врожай. Тому і поминали в цей час своїх предків-небіжчиків, приносили їм жертву, влаштовували тризну. За стародавнім віруванням - померлі предки - це постійні охоронці свого роду, його покровителі, які здатні впливати на врожай і допомагати в усіх хліборобських справах своїх нащадків. У Зелену суботу здавна існував звичай поминати самогубців та усіх, хто загинув у невідомих країнах або зник безвісти. 
В час Зелених Свят цвіте жито й за народним віруванням прокидаються мерці, виходять із води русалки. Люди квітчають свої житла клечанням і встеляють пахучими травами, дівчата в'ють вінки.
Біля порога хати ставили зелені дерева, вікна, дахи і тини теж клечали зеленим гіллям. В хаті на стіл накритий білою скатеркою клали хліб - сіль, за образами - бузок і гвоздики. Долівку встеляли травою, серед якої запашний чебрець та полин «від чародійства». В горнятах і глечиках, що ставили на вікнах і на столах - півонії, лілеї, фіалки, пижма тощо. Під іконами запалювали лампадку або свічечку, тьмаве світло якої, пробиваючись крізь густу зелень, навивало на серце почуття радості і благоговіння. 
Впоравшись у хаті, селяни вбиралися в святковий одяг, потім посідавши на лавки, чекали благовісті. Почувши дзвін, вставали і перехрестившись йшли до церкви. 
Існував звичай - після літургії йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. Хто із селян бажав певного посвячення господарських будівель, виносив до воріт стіл, покривав скатеркою, а зверху клав хліб - сіль. Таке посвячення домів, криниць і господарських будівель було пов'язане з віруванням селян в існування русалок. 
В русалчин тиждень ніхто не відважується купатися в річці, хіба що відьми, бо лише вони не бояться русалок. В Зелений тиждень, у четвер, ніхто не повинен працювати, щоб не розгнівати русалок, щоб вони не попсували худоби, птиці й усього господарства. Цей день називається Русалчин Великдень. Дівчата ранком йдуть у поле «на жита» та на межах кладуть хліба для мавок - «щоб жито родило». Крім того, дівчата в цей день ще ходять таємно в ліс, маючи при собі полин та любисток і там у лісі кидають завиті вінки русалкам, щоб ті насилали їм багатих женихів. По одинці в ліс чи в поле не ходять, і не купаються в річках - «щоб русалки не залоскотали». 
В цей четвер селяни варять просто неба різноманітні страви і взаємно частуються. Господині поливають молоком шлях, чи стежку, де ходили їхні корови до водопою, або на випас. На межах полів господарі кладуть бувало по шматку хліба для русалок. 
В Україні довго зберігався звичай серед жінок - у русалчин тиждень роз-вішувати по деревах полотно, що його ніби русалки брали собі на сорочки. Ба більше: на вікнах розкладали гарячий хліб, гадаючи, що його порою русалки будуть ситі. Не слід також кидати лушпиння яєць, бо як потрапить воно у воду, то серед нього плаватимуть русалки й робитимуть шкоду людям. 
Якщо помре хтось на Троїцькі свята, то баби журяться. Якщо помре маленька дитина, то мати плаче і каже: «Боже мій, ти русалочкою будеш і не зійдеш за ними, за великими, тебе будуть там щипати, лоскотати». 
Русалками стають діти померлі нехрещеними або ті, що народилися неживими, а також утоплені. Таких дітей хоронять під порогом хати, бо душам тих немовлят на тому світі буває легше: їх хрестять і люди, і піп, коли йде з хрестом, або молитву читають, переступаючи через поріг. Протягом семи років, до свого обернення в русалки, душі цих дітей носяться в повітрі, а в день Тройці і Духів день просять собі хреста: «Мене мати породила, нехрещену положила». Якщо хтось із християн почує цей голос, то мусить сказати: «Іван та Марія! Хрещу тебе в ім'я Отця, Сина і Святого Духа. Амінь», - і кинути рушник чи хустку, тоді душа такої дитини піде до раю і русалкою не буде. Якщо ж до семи років отак не буде охрещена, то йде в русалки.

Поминання мертвих

На Зелені Свята починають квітувати жита, а на народним віруванням, в час квітування хлібних злаків прокидаються мерці. В стародавніх мешканців Європи, а зокрема у нас, в Україні, квітування хлібів вважалося за найнебезпечніший період, люди боялися щоб із цвітом чогось не сталося злого. Мертві ж предки - це охоронці інтересів свого роду, ось до них у цей небезпечний час живі й зверталися, їх поминали, їм приносили жертву, влаштовуючи на гробках тризни. Навіть клечання, зелене гілля в'яжеться з мертвими предками: «то душі померлої рідні приходять до хати й ховаються в клечанні». 
У Зелену суботу здавна існує звичай поминати самогубців та ще тих, що загинули без вісті десь на далеких дорогах, в чужих краях, а таких у нас на Україні завжди було багато. Були це переважно козаки, а пізніше вояки-герої.

Реклама

Категорія: Свята і обряди календарного циклу | Додав: solomka (13.05.2013)
Переглядів: 2079 | Теги: свята, або, п'ятидесятниця, зелені | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

avatar
Профіль
Субота, 17.02.2018  20:02
no_avatar
Гость,
ми раді вас бачити.

Мій профільВи зайшли як: Гость
ГрупаГрупа: Незнайомець
ЖінкаЧоловікСтать:
Зареєстрований на сайтіНа сайті: днів
користувачТи користувач №
Особисті повідомленняОсобистих повідомлень:
Ваш IРВаш IР: 54.82.94.86
БраузерБраузер:

Додати:


Додати зображення Додати статтю Додати новину Інформація про додавання Вихід
© Зоряна Слава Україні! Героям Слава! 2018
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Вгору