Прости Україно, пробач люба ненько,
Я бачила твоє зболіле серденько,
Покрите могилами наче рубцями,
Бо кожна дитина у серці у мами.
Могил тих повсюди, вже місця не має,
А мати-Вкраїна над ними ридає,
І рученьки білі свої заломила,
Тих діток підняти матусі несила.
-Сини мої любі соколики красні,
І доні-лебідки,мов зіроньки ясні,
Кому завинили,для кого злочинці?,
Вина лише в тому, що ви українці???
Що неньки-Вкраїни таки не зреклися?,
Що з небом й колосям ви серцем злилися?,
Що сором зради, ви край свій не вкрили?,
За це, мої діти, лягли у могили???
За землю вітцівську в Сибірі вмирали,
За віру, за мову, ви муки приймали,
Вбивали на людях,або наодинці,
За те лише, діти, що ви українці.
Я плачу, і тужу , і Богу молюся,
Сльозами вмиваю невиннії душі,
Благаю, прости моїй кожній кровинці,
Прими їх мій Отче, вони УКРАІНЦІ.
© Copyright: Мария Круль, 2014