Ми покоління ще з Радянського Союзу –
Я цим пишаюсь, бо минуле наша суть.
А в тім, що діється з тих пір щось мало глузду,
Є лиш надія, що безглуздя ці пройдуть.
Нагода зоряна – поринути в дитинство,
Знов стати школярем – побачити всіх вас –
Шкільне, веселе наше класне товариство,
Щоб хоч у пам’яті приблизити той час.
Яскраві іскорки шипинського школярства
З закутків памяті зринають вже не так.
Їх віддаляють наші буднішні митарства,
Сімейні хлопоти і сивина в літах.
Це тільки зовні ми поважні та пузаті –
В душі ж назавжди я лишився школярем.
Ми стали мудрістю та внуками багаті,
Але життя для нас є тим же букварем.
Є в світі люди, що забути їх злочинно –
Вони вкладали в наші голови знання,
Дивитись вчили в світ відкритими очима,
А також все , що не могла нам дать рідня.
Це вчителі нам сіють мудрості насіння,
І відповідь дають на безліч що і як.
Вони на ноги ставлять кожне покоління,
За це їм наш поклін і тисячі подяк!