Ти пам’ятаєш дитинство своє босоноге,
Стежки, що до школи тебе привели,
І перші тривоги, і перші щасливі дороги,
І тих, хто за руку повів у світи.
Учитель! Що в імені цьому?… Відкрийте!
Тут погляд твоїх і моїх оченят.
Учитель! Він друг назавжди… і мрій тих,
І років шкільних не повернеш назад.
Згадай! Скільки прощених нас, не забутих…
А вийшли із школи і стали людьми,
Бо перші у світі свої інститути
Ми тут починали малими дітьми.
Тож серце хай б’ється у вас без упину,
І кожен з нас знайде дорогу сюди,
Бо бачили в нас ви і доньку, і сина…
Ви просто щасливими будьте завжди!