Четвер, 22.02.2018
Зернятко
привітання, прислів'я, приказки, міфи, легенди, афоризми, цитати . . .
Народна мудрість:
7. Високо і швидко пливуть у небі хмари - на гарну погоду.
смайлик23. Після Олени (3 червня) царствуй зелений, тобто буйнотрав'я.
-->
Меню сайту
Категорії розділу
Івано-Франківська обл [7]
Вінницька обл [4]
Волинська обл [2]
Дніпропетровська обл [2]
Донецька обл [3]
Житомирська обл [1]
Закарпатська обл [16]
Запорізька обл [1]
Кіровоградська обл [1]
Київська обл [11]
Крим [1]
Луганська обл [2]
Львівська обл [11]
Миколаївська обл [1]
Одеська обл [3]
Полтавська обл [1]
Ровенська обл [1]
Сумська обл [2]
Тернопільська обл [8]
Харківська обл [2]
Херсонська обл [1]
Хмельницька обл [3]
Черкаська обл [4]
Чернівецька обл [5]
Чернігівська обл [2]
Реклама
Новини партнерів
svitua.org
Бесплатный Хостинг

написати лист адміну
Статистика


Яндекс.Метрика Индекс цитирования

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0

Зареєстрованих на сайті:
Всього: 370
Нових за місяць: 1
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
З них
Адміністраторів: 2
Модераторів: 1
Провірених: 6
Користувачів: 353
З них
Хлопців: 151
Дівчат: 219

Головна » Статті » Легенди назв України » Закарпатська обл

Походження назви с.Зміївка Берегівського району Закарпаття

Сподобався матеріал? Поділитись з друзями:

Реклама
Вважається, що село Зміївка Березького комітату виникло ще у XII столітті. За легендою, записаною етнографом П.Совою, засновником Зміївки був онук Ярослава Мудрого - угорський король Соломон, який на схилі свого життя став пустельником і відбував прощу в березьких лісах. Названа дочка пустельника, покинута дівчина, яку він підібрав у лісі, стала нареченою молодого королівського лицаря, що зустрів її під час ловів. Але дівчина невдовзі померла від укусу змії, і лицар залишився жити відлюдником у хижі Соломона. Після смерті старого пустельника лицар побудував на місці його хижі монастир, а згодом заснував і село, яке назвав на пам'ять про загибель своєї нареченої Зміївкою.

У далекому минулому берегівські гори були вкриті лісами-пущами, а біля західного їх підніжжя простяглося велике болото — Сірчаний мочар
У пущі водилась усяка звірка, росли дички, малина, гриби, а в болоті було безліч риби й дика птиця — качки, гуси й лебеді. Так ось, у цій пущі, далеко від людського житла, оселився якийсь чоловік — на невисокому пагорбі, на краю Сірчаного мочара, на невеличкій галявині під древнім дубом.
Це був чоловік у роках. Їв усяку лісову поживу, рибу, яку ловив у болоті. Цілими днями молився.
Так минали дні за днями, роки за роками, в самоті.

Одного разу він зійшов до болота наловити на вечерю риби й раптом почув дитячий плач. Чоловік пішов на той плач і побачив маленьке дівчатко. Навколо не було нікого, ніхто не озивався. А дівчинка була така мала, що ледве стояла на ніжках і, звичайно, не могла розповісти, хто вона, звідки, хто її батьки, й імені свого не могла назвати.

Пустельник відніс дитинку в хижу, нагодував. Дівчинка перестала плакати й заснула. Була вона червонолиця, й пустельник назвав її Розою. Минали дні й роки. Роза звикла до нього й кликала татком. І він дуже полюбив її, усією душею упадав коло неї. Навчив її грамоти.

Йшов час. Дівчинка виросла й стала стрункою красунею. Названий батько почав умовляти її, щоб ішла в місто, шукала свого щастя межи людьми, а його лишила. Але дівчина нізащо не хотіла йти від свого коханого батька. І коли він постарів, вела хазяйство й ходила за ним.

А час невблаганно відраховував своє. Королі мінялися, й зрештою сів на угорському престолі Коломан, прозваний за любов до науки Книжним. З себе він був не дуже привабливим, можна навіть сказати — потворним, але це не заважало йому бути вельми войовничим. Задумав він поширити свої володіння й за Карпатами, захопити сусідську Галицьку Русь, користуючись міжусобицею.
Призначив він збір війська в околиці Мукачівського замка. Поки військо збиралося, молодь розважалася полюванням.

Погнавшись за пораненим оленем, один із витязів заблукав у берегівські ліси. І там ненароком зустрів Розу, яка збирала в лісі ягоди.

Юнак був уражений надзвичайною красою дівчини, спинив коня й почав розпитувати — хто вона, як у такій глушині опинилася.

Роза на все йому відповіла й повела до батька, який ласкаво прийняв витязя і розповів, як знайшов малу дівчинку, як виростив її, яка вона хороша, добра, що вона — єдина його втіха в житті.

Молодий лицар був так зачарований красою Рози, що відтоді щодня почав бувати в хижі пустельника.
Коли настав час рушати в похід, молодий витязь наважився сватати Розу, обіцяючи, що коли він залишиться живий, то повернеться, и вони одружаться. Батько на це дав згоду.

Проте доля вирішила інакше. Коли дівчина якось у лісі збирала малину, вона наступила на гадюку, й та її вкусила. Гадюка була отруйна, і дівчина померла. Прибитий горем батько поховав її на лісовій галявині під кущем дикої ружі й цілими днями сидів біля могили своєї коханої дочки.

За якийсь час Коломан повернувся з походу, вернувся й молодий витязь, наречений Рози, але старий міг йому показати лише могилу.

Глибока скорбота охопила молодого лицаря, і він довго стояв мовчки над могилою коханої. Потім попросив у пустельника дозволу залишитися з ним, щоб не розлучатися з дорогою могилою.
Батько дівчини згодився, й вони лишилися жити вдвох.

Але тяжке горе остаточно підірвало сили старого, і він, відчуваючи наближення смерті, відкрив молодій людині свою таємницю: що він — король Соломон, син короля Андрія від Анастасії Ярославни, дочки руського князя Ярослава Мудрого, що він усі ці останні роки тут спокутував свій гріх — пролиту людську кров у міжусобних чварах.

Померлого діда молодий витязь поховав поруч із могилою Рози й лишився там у лісі жити відлюдником. Слава про нього рознеслася далеко, і до нього почали сходитися й інші знедолені. Вони спільно збудували церкву й монастир. Навколо утворилося селище, яке в пам'ять про смерть дівчини почало зватися Зміївкою.




інформація з сайту www.kolyba.org.ua
Реклама

Категорія: Закарпатська обл | Додав: Oliver81 (13.11.2012)
Переглядів: 1586 | Теги: с.Зміївка, назви, Походження, Закарпаття, берегівського, району | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

avatar
Профіль
Четвер, 22.02.2018  20:03
no_avatar
Гость,
ми раді вас бачити.

Мій профільВи зайшли як: Гость
ГрупаГрупа: Незнайомець
ЖінкаЧоловікСтать:
Зареєстрований на сайтіНа сайті: днів
користувачТи користувач №
Особисті повідомленняОсобистих повідомлень:
Ваш IРВаш IР: 54.227.48.147
БраузерБраузер:

Додати:


Додати зображення Додати статтю Додати новину Інформація про додавання Вихід
© Зоряна Слава Україні! Героям Слава! 2018
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Вгору