Про загадки Чорного лісу та його околиць відомо багато. Учені давно займалися вивченням величезного кратера вулкана, який вивергнувся кілька мільйонів років тому і утворив величезну впадину з центром поблизу сучасної Олександрівки.
Досі не розгадано таємниці так званого Чорного озера. Воно начебто бездонне і має підземні джерела, а в ньому водяться земляні карасі, яких не буває в річках, їх не вдається розводити в інших водоймах.
Усі названі явища дослідники пов’язують з існуванням колись у цій місцевості моря, що підтверджується наявністю у прибережних скелях та на великих глибинах у землі морських черепашок. А ще про це свідчать природні катаклізми, зареєстровані у цих краях протягом другої половини XVIII– першої половини ХІХ століть, коли дані про них зібрав і опублікував невтомний краєзнавець тих часів ієромонах Арсеній Іващенков. На превеликий жаль, пізніше цією важливою науковою роботою ніхто не займався.
27 листопада 1793 року (усі числа місяця і роки подано за старим стилем) у районі Чорного лісу (за теперішнім адміністративно-територіальним поділом це сучасні Знам’янський та Олександрівський райони) стався землетрус. Таке саме природне явище ще трапилося 14 жовтня 1802 року о чотирнадцятій годині і продовжувалося п’ять хвилин. Трусило землю ще кілька разів: 5 листопада 1821 року о шістнадцятій годині, у квітні 1829-го. 11 січня 1838 року опівночі трапився найбільший землетрус, який продовжувався понад чотири хвилини.
Але не тільки від землетрусів потерпали місцеві жителі. 1819 року у так званому Нехрещеному яру, поблизу сучасного села Великий Кут Знам’янського району, гора розкололася надвоє, отвір утворився метрів до десяти і наповнився водою. У серпні 1823 року піднялася сильна буря, пройшов дощ з градом, вітер повиривав в лісі дуби з корінням, а град на берегах річок лежав два дні. 29 серпня 1839 року близько 22-ї години на небі з’явилося знамення у вигляді полум’яної булави і сховалося за півхвилини. Двічі, 1842 та 1852 року, влітку було зафіксовано сонячні затемнення.
Як бачимо, є всі підстави припустити, що ми в прямому і переносному значенні живемо в кратері вулкана, що пізніше стало морським дном. Куди поділася вода моря? Щодо цього існує кілька версій, але вони поки що не знаходять підтвердження. Хоча коли відверто, то серйозних наукових досліджень ніхто й не проводив. А даремно. Надра цієї землі багаті на корисні копалини. Тут зосереджені значні поклади жовтої та червоної глини, жовтого піску, алебастру. 1763 року за наказом генерал-губернатора Новоросійського краю Олексія Мельгунова було розрито так звану Литу могилу поблизу села Кучерівки, по сусідству з Рудою. У ній були виявлені золоті речі, що належали скіфському воєначальникові. Серед них знаменитий степовий орел, образ якого став одним з елементів герба та прапора області. Чи випадково те, що в могилі знаходилися рідкісні золоті вироби, а серед них і орел. Звичайно, ні. Документи свідчать, що основними птахами, які водилися в Чорному лісі та його околицях, були малі орли, коршуни, лісові яструби. Що ж стосується міді, то, можливо, вона є лиш відпрацьованим матеріалом від золотих копалин, які існували тут з давніх часів.
Чорноліські загадки та легенди ховаються у густих лісових хащах, надрах землі, на дні водойм. Не все ще там досліджено і перекопано. І не все описано. Краєзнавчі записники не всі розшифровано.