Походження назви села Великі Бірки Тернопільського району


Великі Бірки — селище міського типу у Тернопільському районі, Тернопільської області. Розташоване на обох берегах річки Гнізни Гнилої верхньої частини Гнізни — лівої притоки Серету, за 12 км на схід від Тернополя

Сучасна назва Бірки походить від староукраїнського слова «бір», що означає сосновий ліс. У XV ст. міжрічками Серетом і Гнізною був великий ліс, тому селище дістало назву Борки від місцевості де воно виникло, згодом назви трансформувались: у XVI—XVII ст.містечко Борки, у др. пол. XVII ст. село Подбор’є, Борки, з середини 30-х рр. XIX ст. Борки великі, згодом Великі Борки , з 1967 р. с. Великі Бірки, з 27травня 1978 р. — смт.Великі Бірки.

Борецький замок

Найстарішою історичною пам’ятникою Великих Бірок, безперечно, міг бути оборонний замок XVI—XVII ст. Замок внаслідок нападів татар зазнавав неодноразових руйнувань. Влітку 1649 р. під час Збаразької облоги, і в наслідок Зборівського договору, разом з містечком Борек, що належало великому коронному гетьману Миколі Потоцькому, який на той час перебував у татарському полоні, замок був знищений дощенту. Від нього залишились насипний чотирикутний земляний вал і перебудований в ХІХ ст. на місці вхідних замкових воріт будинок управителя панського маєтку, що називався «брамкою», та глибокі, викопані в тведій глині пивниці,де під час нападів переховувались сотні людей.

Історія Борецького замку
9 липня 1643 року у Борецькому замку хворого Миколу Потоцького, для консультацій з військових питань, відвідав Олександр Конєцпольський, син великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського.
Влітку 1649 року під час Збаразької облоги і внаслідок дотримання статей Зборівського договору він разом з містечком Борек, що належало великому коронному гетьману Миколі Потоцькому, був знищений дощенту.
У кінці XVII ст. відбудовується Борецький замок разом з містечком Борек. З припиненням татарських набігів (Карловицький конгрес), на початку XVIII ст. Борецький замок втрачає значення оборонної споруди. Тому у XVIII ст. Борецький замок був відбудовуваний як т. зв. мурована «форталіція» — двір заможного шляхтича оточений довкола, чотирикутним муром, ровом та валом з палісадом, укріпленим по кутах кам’яними баштами, а також оборонною в’їздною брамою. З утворенням Борецького староства замок стає осідком старости.

19 серпня 1759 генерал-поручник Михайло-Станіслав граф Корвін Камінський, староста Борецький і управитель маєтку, надав у Борецькому замку ерекційну грамоту про дозвіл на створення парохії в сусідньому селі Дичкові та Акт надання земель ходачківській церкві Архангела Михаїла. З плином часу змінювались власники замку. Останнім з них, хто отримав у довічне користування королівщинуБорек разом з Борецьким староством, став граф Вікторунь Залеськийю.
На карті австрійського військового картографа Фрідріха фон Міга Koenigsreiches Galizien und Lodomerien 1779—1782 чітко показані обриси Борецького замку з чотирма бастіонами сполученими суцільним муром.
Власник замку і містечка Борки граф Вікторунь Залеський та наступні його власники граф Адам Стаженський (1796-1825), граф Франц Водзіцький (1825-1840) там постійно не проживали і поступово втратили в ньому потребу. Замок перестав бути садибою свого власника, і почав поступово занепадати. За наступних власників графів Баворовських і їх нащадків замок перестав існувати. Натомісць з’явились кілька мурованих будинків, які слугували адміністрації фільварку і були тимчасовою садибою власників маєтку.