Четвер, 17.08.2017
Зернятко
привітання, прислів'я, приказки, міфи, легенди, афоризми, цитати . . .
Народна мудрість:
25. Травнева роса краща вівса.
смайлик7. Влітку один тиждень рік годує.
-->
Меню сайту
Категорії розділу
Івано-Франківська обл [7]
Вінницька обл [4]
Волинська обл [2]
Дніпропетровська обл [2]
Донецька обл [3]
Житомирська обл [1]
Закарпатська обл [16]
Запорізька обл [1]
Кіровоградська обл [1]
Київська обл [11]
Крим [1]
Луганська обл [2]
Львівська обл [11]
Миколаївська обл [1]
Одеська обл [3]
Полтавська обл [1]
Ровенська обл [1]
Сумська обл [2]
Тернопільська обл [8]
Харківська обл [2]
Херсонська обл [1]
Хмельницька обл [3]
Черкаська обл [4]
Чернівецька обл [5]
Чернігівська обл [2]
Реклама
Новини партнерів
svitua.org
Бесплатный Хостинг

написати лист адміну
Статистика


Яндекс.Метрика Индекс цитирования

Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0

Зареєстрованих на сайті:
Всього: 360
Нових за місяць: 0
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
З них
Адміністраторів: 2
Модераторів: 1
Провірених: 6
Користувачів: 343
З них
Хлопців: 146
Дівчат: 214

Головна » Статті » Легенди назв України » Тернопільська обл

Походження назви міста Вишнівець Збаразького району Тернопільської область

Сподобався матеріал? Поділитись з друзями:

Реклама
Ви́шнівець (пол. Wiśniowiec), до 1939 року Ви́шневець — містечко (селище міського типу — смт.) Збаразького району Тернопільської область, на лівому березі Горині (правій притоці Прип'яті). 

На березі річки Горинь розкинулось мальовниче селище Вишнівець з його прекрасними околицями. Назва селища, найвірогідніше, походить від розкішних вишневих садків.

Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах із 1395 року. Тоді великий князь литовський Вітовт, позбавивши Дмитра Корибута Сіверського князівства, дав йому кілька поселень на Волині, у тому числі й Вишнівець, де було закладено замок Вишнівецький.

У документах за 1434 р. і 1463 pp. є згадки про перехід цього населеного пункту від одного власника до іншого при поділі міста між синами Василя — Василем, Семеном і Солтаном.

У 1577 p., після татарського нападу і зруйнування Вишнівця, князь Андрій Вишневецький не зміг сплатити королівського побору. Тільки у 1583 р. Вишнівець частково відновився. 

1604 р. тут сталася подія, яка мала великий вплив на долі Росії, Польщі та України: у Воскресенській церкві відбулися заручини Лжедмитрія та Марини Мнішек.

З 1593 р. до 1614 р. місто через Александру Вишневецьку перейшло у власність до її чоловіка князя Єжи Чарторийського. Потім Вишнівець викупив овруцький староста Міхал Вишневецький.

Таким чином, у другій половині XVI ст. Вишнівець став резиденцією українських магнатів князів Вишневецьких, які поступово окатоличилися і спольщилися.
 
1640 р. Ієремія Вишне­вецький розпочав будівництво великого замку. Це був квадратний земляний замок з чотирма бастіонами на рогах, з трьох боків оточений ровами. Тоді розбудоване було і підзамче — форпост на підступах до замку. На підзамчу згодом був побудований монастир кармелітів з костьолом Святого Міхала.

Обмеженим магдебурзьким правом Вишнівець користувався уже наприкінці XV ст., оскільки в одному з документів за 1482 р. його названо містом. 
Відомий мандрівник Еріх Лясота, їдучи повз Вишнівець, у щоденнику записав: 
"Вишнівець доволі значне місто з замком”. Очевидно, тоді населений пункт користувався гербом князів Збаразьких "Юрій-змієборець”.

Місто, маючи обмежену власником магдебурію, на той час було великим торговим і ремісничим центром, куди з’їжджалися на торги купці з Крем’янця, Почаєва та інших міст Волині. Проте після підписання Зборівського миру Вишнівець був вщент пограбований і зруйнований татарами, що на довгі роки відбилося на його розвитку. Не було іншої такої місцевості на Волині, яка так часто була плюндрована турками і татарами, а також козацькими повстаннями.

Під час Збаразької війни 1675 р. турки захопили замок, Перебили його залогу, а від містечка залишився лише попіл. Щоб підняти містечко король Ян Собєський дарував його власнику белзькому воєводі, великому коронному гетьману Дмитрію-Єжи Вишневенькому у 1677 р. привілей, яким його жителі звільнялись від податків на 12 років.

1720 р. у Вишнівецькому замку оселився господар Міхал Серватій Вишневецький і віддав належне відродженню родового гнізда. Людина високоосвічена, обізнана з новітніми досягненнями європейської культури, політичний і військовий діяч князь Міхал на замковому плаці збудував двоповерховий палац на зразок позаміських французьких резиденцій та "італійський сад” з альтанками.

Після смерті у 1744 р. останнього з роду Вишневецьких —великого литовського гетьмана, віленського воєводи, князя Міхала — Серватія Вишнівець спочатку перейшов у володіння до Огінських та Замойських, а потім — до князів Мнішеків.

Граф Міхал Мнішек володів Вишнівцем з 1759 по 1806 р. До того часу укріплення замку і підзамча втратили своє значення і заважали зв’язкам резиденції з містом і її розбудові. Тому їх частково зрили, а частково перепланували. За часів Міхала Мнішека значної реконструкції зазнали інтер’єри палацу. Вони стали більш розкішними й витонченими. Існує припущення, що їх перебудовою керував архітектор П’єр Рішар Тірегальє, який працював для Мнішеків у Варшаві.

Справу Міхала Мнішека продовжив його син Кароль — вчений-геральдист, що добре усвідомлював культурну цінність вишнівецького палацу-замку, опікувався ним, поповнював архів, бібліотеку, колекцію, але вже за його часів розпочалася руйнація комплексу.

У 1760 р. в містечку налічувалося 10 цехів, а через 8 років — тільки три, зате у 1771 р. кількість селянських господарств (396) зросла. 16 жовтня 1781 р. відбулася зустріч польського короля Станіслава-Августа Понятовського з майбутнім російським імператором Павлом І, який подорожував зі своєю дружиною під іменами "графи Дю Норд”. Заслуговує на увагу факт, що жителі Вишнівця подарували королю шестифунтову гармату з гербом міста "Корибут” та золоту медаль із зображенням короля Міхала Корибута.

Після 1795 р. Вишнівець як містечко належало до Крем’янецького повіту Волинського намісництва, яке у 1797 р. було перетворене у Волинську губернію.

Гербом Вишнівця був родовий знак князів Вишневецьких "Корибут”: "На червоному тлі золотий півмісяць, обернений рогами донизу. Під ним золота шестикутна зірка, а над півмісяцем хрест із перехрещеними кінцями”.

У середині XIX ст. від графа Андрія Мнішека вишнівецькі володіння дісталися грузинським князям Абамелек, які 6 грудня 1850 р. були прирівнені до дворян Російської імперії.

У 1857 р. від Абамелек маєтки купив вчений-аматор граф Володимир Плятер і почав відновлювати колекції палацу, доповнивши їх своєю збіркою. Однак, зазнавши фінансового краху, змушений був у 1875 — 1876 pp. продати вишнівецькии палац з майном на аукціоні. А далі палац перейшов до міського голови Києва Андрія Толі, який довів його до розо­рення, продаючи майно та твори мистецтва вроздріб. 

Останніми власниками Вишнівця були князь Кочубей і генерал Демидов. Значних руйнувань палацові споруди зазнали внаслідок перебування тут у 1920 р. більшовицьких військ. Відремонто­ваний комплекс був знищений у 1944 р. українськими партизанами. За часів царизму Вишнівець так і не дочекався офіційного підтвердження старого герба. Не мав він його і за часів Другої Речі Посполитої та радянської влади.
Реклама

Категорія: Тернопільська обл | Додав: Oliver81 (19.11.2012)
Переглядів: 2669 | Теги: Збаразького, Вишнівець, назви, Походження, Область, міста, Тернопільської, району | Рейтинг: 0.0/0

Хто читав цей матеріал, також читають:
Прислів'я та приказки про Біду
Дата: [29.03.2010]
Кохайте один одного та будьте щасливі!
Дата: [13.02.2010]
Різдвяні Віншування | Вінчування: Віншую вам нині, Всі добрії люди,
Дата: [15.12.2012]
Заробіток на тізерній рекламі
Дата: [09.11.2010]
Cтатуси про любов#3
Дата: [17.12.2010]
Легенда "Як калина з'явилася..."
Дата: [05.01.2013]

Всього коментарів: 0

avatar
Профіль
Четвер, 17.08.2017  12:43
no_avatarno_avatar
Гость,
ми раді вас бачити. Будь-ласка зареєструйтесь
або авторизуйтесь !

E-mail:
Пароль:

Забув пароль | Реєстрація

Мій профільВи зайшли як: Гость
ГрупаГрупа: Незнайомець
ЖінкаЧоловікСтать:
Зареєстрований на сайтіНа сайті: днів
користувачТи користувач №
Особисті повідомленняОсобистих повідомлень:
Ваш IРВаш IР: 54.146.59.51
БраузерБраузер:

Додати:


Додати зображення Додати статтю Додати новину Інформація про додавання Вихід
© Зоряна Слава Україні! Героям Слава! 2017
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Вгору


Ви́шнівець (пол. Wiśniowiec), до 1939 року Ви́шневець — містечко (селище міського типу — смт.) Збаразького району Тернопільської область, на лівому березі Горині (правій притоці Прип'яті). 

На березі річки Горинь розкинулось мальовниче селище Вишнівець з його прекрасними околицями. Назва селища, найвірогідніше, походить від розкішних вишневих садків.

Перша писемна згадка про Вишнівець зустрічається в історичних джерелах із 1395 року. Тоді великий князь литовський Вітовт, позбавивши Дмитра Корибута Сіверського князівства, дав йому кілька поселень на Волині, у тому числі й Вишнівець, де було закладено замок Вишнівецький.

У документах за 1434 р. і 1463 pp. є згадки про перехід цього населеного пункту від одного власника до іншого при поділі міста між синами Василя — Василем, Семеном і Солтаном.

У 1577 p., після татарського нападу і зруйнування Вишнівця, князь Андрій Вишневецький не зміг сплатити королівського побору. Тільки у 1583 р. Вишнівець частково відновився. 

1604 р. тут сталася подія, яка мала великий вплив на долі Росії, Польщі та України: у Воскресенській церкві відбулися заручини Лжедмитрія та Марини Мнішек.

З 1593 р. до 1614 р. місто через Александру Вишневецьку перейшло у власність до її чоловіка князя Єжи Чарторийського. Потім Вишнівець викупив овруцький староста Міхал Вишневецький.

Таким чином, у другій половині XVI ст. Вишнівець став резиденцією українських магнатів князів Вишневецьких, які поступово окатоличилися і спольщилися.
 
1640 р. Ієремія Вишне­вецький розпочав будівництво великого замку. Це був квадратний земляний замок з чотирма бастіонами на рогах, з трьох боків оточений ровами. Тоді розбудоване було і підзамче — форпост на підступах до замку. На підзамчу згодом був побудований монастир кармелітів з костьолом Святого Міхала.

Обмеженим магдебурзьким правом Вишнівець користувався уже наприкінці XV ст., оскільки в одному з документів за 1482 р. його названо містом. 
Відомий мандрівник Еріх Лясота, їдучи повз Вишнівець, у щоденнику записав: 
"Вишнівець доволі значне місто з замком”. Очевидно, тоді населений пункт користувався гербом князів Збаразьких "Юрій-змієборець”.

Місто, маючи обмежену власником магдебурію, на той час було великим торговим і ремісничим центром, куди з’їжджалися на торги купці з Крем’янця, Почаєва та інших міст Волині. Проте після підписання Зборівського миру Вишнівець був вщент пограбований і зруйнований татарами, що на довгі роки відбилося на його розвитку. Не було іншої такої місцевості на Волині, яка так часто була плюндрована турками і татарами, а також козацькими повстаннями.

Під час Збаразької війни 1675 р. турки захопили замок, Перебили його залогу, а від містечка залишився лише попіл. Щоб підняти містечко король Ян Собєський дарував його власнику белзькому воєводі, великому коронному гетьману Дмитрію-Єжи Вишневенькому у 1677 р. привілей, яким його жителі звільнялись від податків на 12 років.

1720 р. у Вишнівецькому замку оселився господар Міхал Серватій Вишневецький і віддав належне відродженню родового гнізда. Людина високоосвічена, обізнана з новітніми досягненнями європейської культури, політичний і військовий діяч князь Міхал на замковому плаці збудував двоповерховий палац на зразок позаміських французьких резиденцій та "італійський сад” з альтанками.

Після смерті у 1744 р. останнього з роду Вишневецьких —великого литовського гетьмана, віленського воєводи, князя Міхала — Серватія Вишнівець спочатку перейшов у володіння до Огінських та Замойських, а потім — до князів Мнішеків.

Граф Міхал Мнішек володів Вишнівцем з 1759 по 1806 р. До того часу укріплення замку і підзамча втратили своє значення і заважали зв’язкам резиденції з містом і її розбудові. Тому їх частково зрили, а частково перепланували. За часів Міхала Мнішека значної реконструкції зазнали інтер’єри палацу. Вони стали більш розкішними й витонченими. Існує припущення, що їх перебудовою керував архітектор П’єр Рішар Тірегальє, який працював для Мнішеків у Варшаві.

Справу Міхала Мнішека продовжив його син Кароль — вчений-геральдист, що добре усвідомлював культурну цінність вишнівецького палацу-замку, опікувався ним, поповнював архів, бібліотеку, колекцію, але вже за його часів розпочалася руйнація комплексу.

У 1760 р. в містечку налічувалося 10 цехів, а через 8 років — тільки три, зате у 1771 р. кількість селянських господарств (396) зросла. 16 жовтня 1781 р. відбулася зустріч польського короля Станіслава-Августа Понятовського з майбутнім російським імператором Павлом І, який подорожував зі своєю дружиною під іменами "графи Дю Норд”. Заслуговує на увагу факт, що жителі Вишнівця подарували королю шестифунтову гармату з гербом міста "Корибут” та золоту медаль із зображенням короля Міхала Корибута.

Після 1795 р. Вишнівець як містечко належало до Крем’янецького повіту Волинського намісництва, яке у 1797 р. було перетворене у Волинську губернію.

Гербом Вишнівця був родовий знак князів Вишневецьких "Корибут”: "На червоному тлі золотий півмісяць, обернений рогами донизу. Під ним золота шестикутна зірка, а над півмісяцем хрест із перехрещеними кінцями”.

У середині XIX ст. від графа Андрія Мнішека вишнівецькі володіння дісталися грузинським князям Абамелек, які 6 грудня 1850 р. були прирівнені до дворян Російської імперії.

У 1857 р. від Абамелек маєтки купив вчений-аматор граф Володимир Плятер і почав відновлювати колекції палацу, доповнивши їх своєю збіркою. Однак, зазнавши фінансового краху, змушений був у 1875 — 1876 pp. продати вишнівецькии палац з майном на аукціоні. А далі палац перейшов до міського голови Києва Андрія Толі, який довів його до розо­рення, продаючи майно та твори мистецтва вроздріб. 

Останніми власниками Вишнівця були князь Кочубей і генерал Демидов. Значних руйнувань палацові споруди зазнали внаслідок перебування тут у 1920 р. більшовицьких військ. Відремонто­ваний комплекс був знищений у 1944 р. українськими партизанами. За часів царизму Вишнівець так і не дочекався офіційного підтвердження старого герба. Не мав він його і за часів Другої Речі Посполитої та радянської влади.


Фоторепортаж:


Матеріал додано: Oliver81

19.11.2012