Середа, 28.06.2017
Зернятко
привітання, прислів'я, приказки, міфи, легенди, афоризми, цитати . . .
Народна мудрість:
11. Довгі бурульки - на тривалу весну.
смайлик24. Павук щосили плете павутиння - на суху погоду.
-->
Меню сайту
Категорії розділу
Міфи [17]
Легенди [50]
Легенди про гори [17]
Легенди про воду [14]
Легенди про флору [55]
Легенди про фауну [1]
Легенди про споруди [1]
Легенди про людей [5]
Притча [7]
Реклама
Новини партнерів
svitua.org
Бесплатный Хостинг

написати лист адміну
Статистика


Яндекс.Метрика Индекс цитирования

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0

Зареєстрованих на сайті:
Всього: 359
Нових за місяць: 5
Нових за тиждень: 1
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
З них
Адміністраторів: 2
Модераторів: 1
Провірених: 6
Користувачів: 342
З них
Хлопців: 146
Дівчат: 213

Головна » Статті » Міфи та легенди » Легенди про гори

Легенда Аннина гора

Сподобався матеріал? Поділитись з друзями:

Реклама
Жила колись у селі Вашківцях (Вижницького району Чернівецької області) на Буковині бідна, але дуже вродлива дівчина Анна. Коли виходила в неділю чи в свято на толоку, то сопілки й цимбали аж захлиналися від захвату, а парубків ніби ще одне сонечко осявало.
 
Якось такої днини у селі з'явилися три верхівці—турок, татарин, а з ними — молодий боярчук. Дівчина зі своїм коханим легінем так витанцьовували, що нічого навколо себе не бачили. Зненацька турок підійшов до неї, поклав руку на її плече й сказав:
 
— Маєш танцювати тільки зі мною...
Подивилася на нього Анна, потім перевела погляд на свого коханого й каже:
— Кинь цього магометанина в яр.
 
Хлопець схопив турка за барки, потяг до крутого яру й кинув його туди з такою силою, що яничар полетів аж у річечку, яку відтоді турки почали називати Карапчевом — Чорною річкою.
 
А музика не змовкає. Толока аж гуде від веселої тропотянки. Анну просить до танцю побратим її коханого. А татарин очей від неї не відводить:
 
— Зі мною будеш танцювати.
— З татарським псом не танцюю, — відказує Анна, обертається до побратима свого коханого й каже:
— Візьми татарина за чуприну і кинь у той яр...
 
Не минуло й хвилини, як татарин опинився на дні глибокого яру.
 
Музика так грає, що на тополях аж листя лопотить. Анну просить до танцю другий побратим її коханого. А всі легіні дивляться тепер тільки на молодого боярчука — що він робитиме? Але той не просить Анну до танцю, а сідає на коня, пускає його учвал і за хвилю зникає.
 
Анна підносить руку вгору. Музика стихає.
 
— Боярчук утік звідси, щоб привести турків і татар. Нам треба братися за зброю.
За короткий час легіні поприходили з шаблями, сокирами, вилами, довбнями. Музика грає далі, але танці вже не такі жваві, як раніше. Всі напружено чекають. Незабаром у село увірвався великий ворожий загін.
 
Бій був нерівний. Падають один за одним легіні. І от лишилася живою тільки красуня Анна: вороги хотіли схопити її живою. Кинулася дівчина до високої гори:
 
— Люба горонько, земле рідна, захисти мене, порятуй від страшної ганьби...
 
Гора почула благання дівчини і розкрилася. Але лише на мить, щоб прийняти тіло Анни. А її довга русява коса, якою бавився вітер, заплуталася між кущів і трав. Коли туди добігли магометани, коса раптом стала сріблястим струмком.
Відтоді гору біля Вашківців називають Анниною горою.
 
 
джерело матеріалу: Легенди Карпат - Львів:Апріорі, 2010.-144с.іл.
 
Реклама

Категорія: Легенди про гори | Додав: Oliver81 (25.11.2012)
Переглядів: 1633 | Теги: легенда, гора, Аннина | Рейтинг: 0.0/0

Хто читав цей матеріал, також читають:
При гіповітамінозі – маски для шкіри і полівітаміни
Дата: [29.12.2009]
Легенда про святу Аннину Гору та її історія
Дата: [16.04.2014]
Привітання з Різдвом: В добрий час, в щасливу годину,
Дата: [06.01.2013]
Цитати з українських пісень
Дата: [21.04.2010]
Советы женщинам за рулем
Дата: [01.12.2009]
Привітання з Різдвом: Різдвяна нічка бродить по Землі
Дата: [07.01.2013]

Всього коментарів: 0

avatar
Профіль
Середа, 28.06.2017  11:22
no_avatarno_avatar
Гость,
ми раді вас бачити. Будь-ласка зареєструйтесь
або авторизуйтесь !

E-mail:
Пароль:

Забув пароль | Реєстрація

Мій профільВи зайшли як: Гость
ГрупаГрупа: Незнайомець
ЖінкаЧоловікСтать:
Зареєстрований на сайтіНа сайті: днів
користувачТи користувач №
Особисті повідомленняОсобистих повідомлень:
Ваш IРВаш IР: 54.198.223.170
БраузерБраузер:

Додати:


Додати зображення Додати статтю Додати новину Інформація про додавання Вихід
© Зоряна Слава Україні! Героям Слава! 2017
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Вгору


Жила колись у селі Вашківцях (Вижницького району Чернівецької області) на Буковині бідна, але дуже вродлива дівчина Анна. Коли виходила в неділю чи в свято на толоку, то сопілки й цимбали аж захлиналися від захвату, а парубків ніби ще одне сонечко осявало.
 
Якось такої днини у селі з'явилися три верхівці—турок, татарин, а з ними — молодий боярчук. Дівчина зі своїм коханим легінем так витанцьовували, що нічого навколо себе не бачили. Зненацька турок підійшов до неї, поклав руку на її плече й сказав:
 
— Маєш танцювати тільки зі мною...
Подивилася на нього Анна, потім перевела погляд на свого коханого й каже:
— Кинь цього магометанина в яр.
 
Хлопець схопив турка за барки, потяг до крутого яру й кинув його туди з такою силою, що яничар полетів аж у річечку, яку відтоді турки почали називати Карапчевом — Чорною річкою.
 
А музика не змовкає. Толока аж гуде від веселої тропотянки. Анну просить до танцю побратим її коханого. А татарин очей від неї не відводить:
 
— Зі мною будеш танцювати.
— З татарським псом не танцюю, — відказує Анна, обертається до побратима свого коханого й каже:
— Візьми татарина за чуприну і кинь у той яр...
 
Не минуло й хвилини, як татарин опинився на дні глибокого яру.
 
Музика так грає, що на тополях аж листя лопотить. Анну просить до танцю другий побратим її коханого. А всі легіні дивляться тепер тільки на молодого боярчука — що він робитиме? Але той не просить Анну до танцю, а сідає на коня, пускає його учвал і за хвилю зникає.
 
Анна підносить руку вгору. Музика стихає.
 
— Боярчук утік звідси, щоб привести турків і татар. Нам треба братися за зброю.
За короткий час легіні поприходили з шаблями, сокирами, вилами, довбнями. Музика грає далі, але танці вже не такі жваві, як раніше. Всі напружено чекають. Незабаром у село увірвався великий ворожий загін.
 
Бій був нерівний. Падають один за одним легіні. І от лишилася живою тільки красуня Анна: вороги хотіли схопити її живою. Кинулася дівчина до високої гори:
 
— Люба горонько, земле рідна, захисти мене, порятуй від страшної ганьби...
 
Гора почула благання дівчини і розкрилася. Але лише на мить, щоб прийняти тіло Анни. А її довга русява коса, якою бавився вітер, заплуталася між кущів і трав. Коли туди добігли магометани, коса раптом стала сріблястим струмком.
Відтоді гору біля Вашківців називають Анниною горою.
 
 
джерело матеріалу: Легенди Карпат - Львів:Апріорі, 2010.-144с.іл.
 


Матеріал додано: Oliver81

25.11.2012