Вівторок, 22.05.2018
Зернятко
привітання, прислів'я, приказки, міфи, легенди, афоризми, цитати . . .
Народна мудрість:
31. Чайка сіда на воду - чекай доброї погоди.
смайлик24. Павук щосили плете павутиння - на суху погоду.
-->
Меню сайту
Категорії розділу
Міфи [17]
Легенди [50]
Легенди про гори [17]
Легенди про воду [14]
Легенди про флору [55]
Легенди про фауну [1]
Легенди про споруди [1]
Легенди про людей [5]
Притча [7]
Реклама
Новини партнерів
svitua.org
Бесплатный Хостинг

написати лист адміну
Статистика


Яндекс.Метрика Индекс цитирования

Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0

Зареєстрованих на сайті:
Всього: 377
Нових за місяць: 3
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
З них
Адміністраторів: 2
Модераторів: 1
Провірених: 6
Користувачів: 360
З них
Хлопців: 153
Дівчат: 224

Головна » Статті » Міфи та легенди » Легенди про воду

Легенда про озеро Синевирське

Сподобався матеріал? Поділитись з друзями:

Реклама
У давні часи ця земля належала багатому графу, і люди мусили працювати на нього: пасли вівці та корови, рубали ліс.

Дружина графа померла після пологів і лишила йому доньку-одиначку, яка стала його єдиною втіхою. Мати назвала її Синь, бо дівчинка народилася з такими ясно-синіми очима, що видавалися синішими від самого неба.

Синь виросла і стала надзвичайно вродливою, а граф пишався своєю донькою понад усе. Якось граф наказав везти себе у гори — хотів подивитись, чи добре працюють лісоруби. А донька попросилась разом із ним. Поки граф займався справами, Синь пішла на полонину назбирати квітів. Раптом дівчина почула звуки флояри, озирнулась і побачила хлопця - це він так гарно вигравав. То був Вир — чабан. Синь підійшла до нього, і Вир занімів, вражений її вродою. Дівчина заговорила до нього, а коли йшла з полонини, то вони домовились зустрітись тут завтра — адже покохали один одного, як то кажуть, з першого погляду.

Минув тиждень, другий, Синь і Вир уже не уявляли життя один без одного, аж тут про їхні зустрічі дізнався батько-граф. Гніву його не було меж, і він заборонив своїй доньці бачитися з чабаном і ганьбити свій рід. Проте Синь вдачею вдалася в батька: змусити її зробити щось проти своєї волі було неможливо.

І тоді граф наказав убити Вира. Графські слуги підстерегли чабана і скинули на нього кам'яну брилу зі скелі.

Дізнавшись про це, Синь прибігла до місця загибелі коханого, обхопила руками камінь і заплакала, і стільки сліз пролила бідолашна, що на тому місці виникло озеро. Вода в озері чиста, як сльоза, і синя, як очі Сині, а посередині видніє верхівка тієї кам'яної брили, що вбила її коханого. А озеро люди назвали Синевир.
Реклама

Категорія: Легенди про воду | Додав: serhio (13.05.2013) | Автор: Сергій E
Переглядів: 2599 | Теги: Легенда про озеро Синевирське | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0

avatar
Профіль
Вівторок, 22.05.2018  22:45
no_avatar
Гость,
ми раді вас бачити.

Мій профільВи зайшли як: Гость
ГрупаГрупа: Незнайомець
ЖінкаЧоловікСтать:
Зареєстрований на сайтіНа сайті: днів
користувачТи користувач №
Особисті повідомленняОсобистих повідомлень:
Ваш IРВаш IР: 54.81.232.54
БраузерБраузер:

Додати:


Додати зображення Додати статтю Додати новину Інформація про додавання Вихід
© Зоряна Слава Україні! Героям Слава! 2018
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Вгору