У неділю по шавлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок — снопів сорок, а в середу — по череду, а в четвер — по щавель, у п’ятницю — по дяглицю, у суботу — на роботу.
Понеділок — шевський празник.
Понеділок і п’ятниця важкі дні, вівторок і субота — легкі.
У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.
Вівторок — щасливий день.
На вівторок зібралось бід сорок.
Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця.
Гуляла середа, як ще була молода. Знає пес середу.
Не сунься середа наперед четверга, бо ще і п’ятниця буде.
Середа у нас аж до п’ятниці.
Середа і п’ятниця — четвергу не указчиця.
Скривився, як середа на п’ятницю.
То ще не біда, що без риби середа.
Як прийшла середа, то вчепилася біда.
Згоджусь я тобі не тепер, то в четвер.
Краще тепер, як у четвер.
Не тепер, як у четвер.
Як не тепер, то в четвер.
Не попередить четвер середи.
Хто в четвер скаче, той у п’ятницю плаче.
У нього сім п’ятниць на тиждень.
Довша п’ятниця, як неділя.
Хто в п’ятницю скаче, той в неділю плаче.
Субота — вся робота.
Субота не робота, а в неділю нема діла.
Субота — не робота: помий, помаж та й спати ляж.
Коло суботи все багато роботи.
Йому щодня неділя.
Неділя — день вимушеного безділля.
Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.
Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є.
У неділю: «Гоя, гоя!», в понеділок: «Голівонько моя!»
Через день — то й неділя, через хату — то й весілля.
Як неділя, то й сорочка біла.