Сільська інтелігенція
Іще б поспать, а вже мов по інерції,
Ледь світ – і у грядки пора.
Учительки – сільська інтелігенція,
Еліта українського села.
Поки до школи – все у вас попоране:
І в хаті, і надворі, і в хліві.
Мадонни і рабині дипломовані –
Закручені життям учителі.
Рядками буряки, рядками твори…
Між вічним і розумним – мозолі:
То вичистити гній із-під корови,
То кропиви нарвати для свині.
Без вас Маямі і курорти Греції
Рахують кожен долар, кожен цент.
І хто повірить – цвіт інтелігенції
Не має грошей з’їздить у райцентр!
Між партами і бур’янами в полі
Відверта доля вперто хрест несе.
Як вчительки нема коли у школі –
То, значить, вона череду пасе.
А уночі як сплять всі найрідніші
І тиша в небі зорі стереже,
Вона сама собі читає вірші
І плаче, бо болить чогось чуже.
Колишні учні вже давно при владі
Десь по столицях, в кріслах, при чинах.
І раді вчителі, відверто раді,
Що діти мають долю і свій шлях.
І вірять назрадливим своїм серцем
У житній хліб, у правду, у добро.
Забута усіма інтелігенція,
Без тебе все ж немислиме село.
Наталя Баклай