Спасибі, вчителю, за ласку і тепло,
за твою мудрість й лагідну турботу.
Пробач дурненьким що не так було.
Пробач за всю нездійснену роботу.
Із тебе мудрість ллється джерелом.
У тобі молодість цвіте невпинно.
Ти нас ведеш, ти під своїм крилом
від всіх негод сховаєш у лиху годину.
Бувало все: не вивчений урок,
забутий зошит чи забута книжка,
Та певен будь, що не забув ніхто
твоїх наук, повчань… Хоч лишнє
ми було бовкнули не раз
не раз образили , хоч й не навмисне,
тому пробач, пробач, пробач.
Хай наше серце буде чистим.
Прийми поклін низенький до землі.
І обійми нас так, як обіймає батько
своїх дітей розкритими крильми.
Ти з нами був від самого початку,
то й до кінця нас мудро доведи!
© Соломія Бойко