Цього року узбецькі глядачі не побачать на телеекранах Діда Мороза: державна телерадіокомпанія потай заборонила цього персонажа.
Це один із заходів з очищення узбецької культури від радянського та російського спадку.
Новий рік у переважно мусульманській Центральній Азії почали святкувати в радянські часи. Але сьогодні традиційні новорічні персонажі, Дід Мороз і Снігуронька, перетворилися на незваних чужинців.
Хто конкретно віддав наказ про їхню заборону – невідомо.
“Нам просто наказали не показувати Діда Мороза й Снігуроньку, – розповідає один ташкентський тележурналіст. – Скромну новорічну ялинку – можна, але десь на задньому плані”.
Журналіст просить не називати його імені і не знає, від кого виходить це розпорядження – з уряду чи адміністрації президента.
Але в Узбекистані, де ЗМІ перебувають під жорстким контролем, такі речі без узгодження з владою не відбуваються.
“У передачах можна говорити лише про те, що наближається новий рік – і все. Згадувати Різдво також не можна, – веде далі журналіст. – Керівництво каже, що узбецьку культуру треба захищати від чужоземних впливів”.
Офіційно на каналах заперечують, що Дід Мороз або інші російсько-радянські новорічні персонажі потрапили під заборону, і кажуть, що Новий рік в Узбекистані просто ніхто не святкує.
Це правда.
Новорічні ялинки ще ставлять на площах узбецьких міст, святкові заходи для дітей усе ще організовують – але відбувається все це у значно скромніших масштабах, ніж за радянських часів.
Тоді це було велике родинне свято. З релігією воно ніколи не пов’язувалося – тим більше в наскрізно мусульманській країні.
Натомість радянська влада використовувала його як спосіб єднання різних етносів та релігій “червоної імперії”. І до певної міри їй це вдалося.
У багатьох узбецьких родинах і досі зберігаються радянські ялинкові прикраси, багато хто й досі купує ялинки на Новий рік. Великі сім’ї збираються 31 грудня на святкову вечерю.
Але узбецька влада намагається потихеньку викорінювати цю радянську традицію. Як і контролювати “західні” впливи на кшталт репу або молодіжних альтернативних субкультур.
У лютому цього року влада заборонила відзначати День святого Валентина. Замість нього узбекам пропонують вшановувати середньовічного правителя та поета Бабура, який заснував імперію Великих Моголів і народився 14 лютого.
Інші радянські або доісламські зороастрійські традиції також повільно занепадають, бо в усіх країнах Центральної Азії зростає вплив ісламу, і люди перестають святкувати те, що вважають несумісним зі своєю релігією.
“Я не обходив багаття на своєму весіллі, – каже один молодий узбек, маючи на увазі доісламський ритуал, який наречені повинні виконати в ніч весілля. – Поклоніння вогню – це язичництво, не по-ісламськи це”.
Він розповідає, що весілля організували за законами шаріату: наречені перебували у різних кімнатах, музику не вмикали.
Багатьом людям важко повірити, що влада, яка складається з колишніх партійців, відомих своїм переслідуванням мусульман, нині захищає інтереси цієї релігії.
Новина про зникнення Діда Мороза з телеканалів викликала бурхливі дискусії в інтернеті.
Дехто вважає, що уряд не повинен забороняти традиції – громадяни самі мають вирішувати, що їм і як святкувати.
Інші привітали це рішення влади. Вони вимагають заборонити будь-які заходи, пов’язані зі святкуванням Нового року.
Але попри спроби уряду нав’язати громадянам доморощені традиції, західні звичаї неминуче стають частиною популярної культури Центральної Азії.
Більшість сприймає розкішні весільні торти, кидання букету на весіллі або роздачу подарунків Дідом Морозом як щось цілком нормальне.
Хоча узбецька влада навряд чи поділяє цей погляд.