В бетонних лещатах квартири
Застряг, в павутинні доріг.
Думки відпускаю у вирій
За спогадами навздогін.
Я б сам за думками поринув
В солодку минулого мить,
А дійсність поклав на хмарину –
Хай там, як в колисці поспить.
Душа би злетіла і тіло …
Ти б, Господи, нас відпустив,
Та піря вже з крил облетіло
І їх можна здати в утиль.