До цих злісних, пустих, боязливих рабів
нема сенсу вже навіть звертатись!
Їх мета – заслужити ласку в панів,
їх завдання – безжально вбивати!
У них серця, здається, нема взагалі,
в них поняття нема “Батьківщина!”,
вони слабшого топчуть на рідній землі,
отаке хіба зветься Людина!?
Не зламають раби наш нескорений дух,
І не знищать Ідеї Майдану,
на безмежний, безстрашний і впевнений рух
не накинуть вже більше кайдани!
За “криваву ялинку”, за всіх хто страждав,
за ту кожну побиту людину,
співвітчизнику, йди, не проспи, не проґав,
не продай і не втрать Україну!
Боротьба не за щастя вже навіть іде,
за життя! Бо його забирають.
Нас надія веде, нас Ідея веде
за свободу для рідного краю.
Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі,
Де таке ще траплялось, коли це було,
аж в такому нестерпному стані…
Так чинили лиш варвари, злісні хани,
лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні це власні привладні пани
вже над нами так само знущались!
Ми повстанемо знову! Цей клятий режим
не зламає синів України!
Українець якщо і помре молодим,
але він за Ідею загине!
На колінах стояти не будемо ми,
не здамо свого рідного краю.
Нас велике чекає цієї зими…
І нехай нам Господь помагає!
Автор
©Маруся Мовчазна