Стара гармошка, добрий голос має,
Із нею дід Іван не розлучався вік.
Вже й руки задубіли, а він грає,
Ще й бубен б’є ( хтось флягу приволік).
– “Не журися, Україно, встали козаченьки,
Закипіла злість у грудях, згинуть воріженьки.
Вистачить вже пити кровцю із простого люду,
Для сміливців, щоб не змерзли нашу грати буду:
Лента за лентою набої подавай,
Вкраїнський повстанче в бою не відступай!”
Гармошка слухається, притиснув до серця,
На пальці дмухнув, трохи відійшли:
“Ану, рідненька, всип ще більше перцю,
А ти, бубністе, весело бубни…
– Не журися, Вкраїнонько, упадуть кайдани,
Бачиш, скільки твоїх діток вийшло на Майдани.
Виженуть, дай Боже завтра, московського Юду.
Я ж до самого світання нашу грати буду:
Лента за лентою набої подавай,
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!”
Гармошка тішиться, гармошка марша грає
Народу, що убив в собі раба.
Бубніста бубнить, весь Майдан співає
Аж пара йде від людського тепла:
-“Не печалься, Україно, скоро буде свято,
Заживемо в своїм краї достойно й багато.
Скинем з трону кабанів, як з очей полуду,
Хай мороз тріщить на дворі, нашу співать буду:
Лента за лентою набої подавай,
Вкраїнський повстанче в бою не відступай!”
Автор
©Оксана Максимишин-Корабель