І знову вечір наступає,
Як добре, що я не одна,
Як добре, що ти є зі мною,
Як важко, коли ти сама.
Коли нема до кого притулитись,
Щоб хтось зігрів тебе своїм теплом,
Тоді на світі важко дуже жити,
Ти, ніби не в човні, а за бортом.
А потім треба випливати,
Бо потонути встигнеш все,
Але і треба, щоб хтось руку зміг подати,
Щоб ти оперлась на чиєсь плече.
Як добре, що ти завжди є зі мною,
Люблю ж тебе я більше за життя,
Без тебе я себе не уявляю,
Без тебе я не бачу майбуття.