Колись дуже давно жила сім’я, що наполовину осиротіла. Мати з двома дітьми, сином і дочкою, жила в будинку у брата. Діти були ще маленькими і грали на поляні біля будинку, збирали зростаючі ромашки і сплітали їх у вінки. Одного разу Роберт (так звали брата) подорослішав і сказав своїй сестричці, що йому пора стать помічником своєму дядькові, який вже постарів, і сім’я стала для нього справжнім тягарем. І засобирался в дорогу, пообіцявши сестричці принести стільки золота і срібло, скільки було ромашок на цій поляні. Еліза – сестра його, почувши такі слова, почала плакати і відмовляти брата. Але він заспокоїв її, сказавши, що Бог, який доглядає за ромашками і дає їм такий прекрасний зовнішній вигляд, обов’язково потурбується і про нього.
Перший час Еліза регулярно отримувала листи від брата. Але пройшло декілька років, дядько помер, а листи перестали приходити. Еліза з матір’ю продали будинок і переселилися в інше місце, куди не вела жодна дорога, там вони купили зовсім маленький будиночок. Еліза дуже сумувала по братові, і боялася, що вже ніколи не побачить його, тому що Роберт не знайде до них дорогу. І тоді їй прийшла думка про ромашки, які так любив Роберт. Вона знайшла їх в полі, викопала усі корені і посадила їх біля будинку. З часом ромашка так сильно розрослася навколо будиночка по усій вершині пагорба, що здалека він був схожий на білосніжний килим.
Незнайомець йшов по дорогах, він був добре одягнений, сильний і міцний, але вже ледь пересував ноги, а плечі його повисли від важкої ноші в рюкзаку. З боку здавалося, що він збився з шляху, заблукав і йде вже дуже довго. Але це й було так насправді. Втомлений подорожній йшов вже достатньо довго, поки підняв очі і побачив на далекому пагорбі килим білосніжних ромашок. Він був здивований, як квіти могли з’явитися так високо і пішов прямо на квітуче поле ромашок, по бездоріжжю. Він прийшов до будиночка, відкрив двері і запитав: чи не знають тут що-небудь про вдову з сім’ї Робертсов? І тоді Еліза кинулася йому на шию, набуваючи знову давно втраченого брата. Роберт знову викупив ферму і вони жили довго і щасливо. За цією легендою говориться, що Еліза вийшла заміж, а вже її онук завіз насіння ромашки з Англії в Америку.