А я така, що тільки снасть моя була (худа).
Аж зорі злічиш (як недуга надавить).– Всі зорі почислив.
Аж мороз мене бере.
Ані смерти, ані попусту (кажуть про недугу, напасть і т.п.).
В немочі всього захочеться.
Від вітру хиляється.
Він світові не рад.
Горить так, як у перці (шкіра).
День біжить, а три дні лежить.
До якогось часу живе.– Жиє до котрогось часу.
Добре діло короститься: чухай, чухай — ще хочеться.
Доходились ніжки, доробились ручки.
Жиє, як без лою каганець.
За комаря сили нема.
Зкорчився, як циганський батько.
Змарнів, як полова.
І половини тебе не стало.
Його тіло не дасть уже тіні.
Йому вже тепер і світ не милий.– Йому тепер ніщо не миле.
Карає Бог старі кості, за гріхи в молодості.
Короста не проста: на кого схоче, та того й нападе.– … ні велика, ні мала, як на дубові кора.
Кров дзюрить, булькотить зі спини.
Мабуть вже йому рясту не топтати.– Не буде більше рясту топтати.– Відтоптав вже ряст.
Мов кропивою попік.
На ладан дише.
На тонку пряде (скоро вмре).
Не дає очима дивитися (голова болить дуже).
Не живе, тілько дні тре (відживає).
Не здужає і скибки підняти.
Не поможе міцний (або: святий) Боже: тільки треба сяжень землі, штири дошки, з неба спассня трошки.—… і землі трошки.
Не смерть страшна, а недуга.
Нема з його цвіту (здоров’я, або розуму).
Неначе вогонь пече.
Ні жиє, ні гниє.
Одною ногою в гробі стоїть, а ще зло творить.
От вже приходить Хам і к нам! (як старе занепаде і не сподівається полекші — то так собі само приказує)!
Ох уже іде путь, — мені на світі не буть.
Очі, як у крілика, червоні (хорий на очі).
Передом січе, а зад волоче.
Поспівала пташка.
Серцем душу пре (серце так болить).
Силка маленька, жилка тоненька.
Скоро вже коржики будуть! (себто умре, а коржики роздають за душу під церквою, або в хаті; найчастіше дітям).
Скривився, як середа на пятницю.
Скрипливе скрипить, а здорове лежить.
Скрипуче дерево і здорове переживе.– Скрипливе дерево два віки живе, а здорове і одного не переживе.
Скрипуче колесо довше їздить.
Сто біда, що ні людям показати, ні самому подивитись, (як рана є на сороміцькому місці).
Так болить, що як не вмів би стогнати, то вмерби.
Так волохи (волосся на руках і т.п. – в лихоманці) і поставали.– Так сироти (ніби піхурці по тілі — теж в лихоманці) і повставали.
Так і дух мені запирає. Зі сирого душу пре.
Так мене жар ухопив.
Так свій вік пхає, як з моста та в воду.
Так як з гробу встав.
Тебе і св. Петро не загріє.
Тільки живий та теплий.—… живий та божий.
Тільки його тінь.– … ходить.
У голові, як у млині.
Уже на Божій дорозі.
Уже я вчора спостеріг, що батько к чортовій матері дивиться.
Уже я поправлюсь, мабуть попові в калитку.
Упав на лиці (змарнів).
Ухватило, як лихе за душу (або: Вхватило, як лихе душу).
Хай Бог милує, як ножем ріже.
Хвороба коли не вморить, то скривить.
Хвороба нікого не красить.
Хоре, коли не вмре, то розпеститься.
Хорому чоловікові — все не мило.
Хоч за вітром пусти.– … пускай, як ту полову.
Чижі і не співають, та ні їсти, ні спати не дають.
Щось недобре зробилось (занедужав).
Як би до того кашлю та ще болячка!
Як з того світа встав.
Як з хреста знятий,
Як згоріло.– Занедужало як згоріло (разом).
