А трудів їх ніхто не угадає (бідних).
А що ж ми зробимо, що убогі: Бог богатий, то й нам дасть.
Аби живі, а голі будем.
Ані печі, ані лави.
Ані я вївся, ані я впився.
Багатого за стіл саджають, а бідного і так випроваджають.— … саджають, а бідний і коло печі не сяде.
Біда бідному! і вмерти не дають.
Бідному всюди біда.
Бог дав, Бог і взяв.
Бог узяв (або: приняв).
Богатий бідного не знає.
Богатий дивується, як убогий годується.— Богатий дивиться, як убогий живиться.— Богач ся дивує, чим убогий діти годує.
Богатий на лати.— …та на дрібні слези.— …на латки, та на дрібні слізки.
Богатий шепче з кумою, а убогий з сумою.
Богатий! багато де-чого немає.
Богатий, маю дві стодоли: в одній мак, а в другій так.
Богатий, як Жид на блохи.
Богатий, як чорт рогатий.— Богатий, як пес кудлатий.
Богатого і серп голить, а бідного і брит ва не хоче.
Богатого покута — убогого бесіда.
Богацтво дме, а нещастя гне.
Богач їсть колачі, а бідний і хліба не має.
Боронь Боже нужди, то й розум загубили.
Були коралі, та пішли далі; були перли, та ся стерли.
В убогого все по обіді.
Виділи ми голих, а на тих і шерсти нема.
Вони люди злиденні.
Вони такі убогі, що землю держаком міряють, а худобу ложкою.
Всім зубам треба їсти.
Гетьман знає, що в нас нічого немає.
Гола як кістка (“робила цілий вік панам, та мабуть ляжу, як кістка гола”).
Голе, аж крізь ребра видно.— … аж ребра світяться.
Голенький — ох, а за голеньким Бог.
Голий і босий і голодний: пропаде так як собака.
Голий йде — ворота вузькі.
Голий підперезався та й зовсім зібрався.
Голий, як бич.— …а острий, як меч.
Голий, як бубон.— …а гострий, як бритва.
Голий, як долоня.
Голий, як меч, гострий як бритва.— Голий як бритва, а острий — як меч.
Голий, як миш.—… як руда миш.—…як церковна миш.— Голе як миша, а гостре як бритва.
Голий, як палець,—…як пучка.
Голий, як пень.
Голий, як пляшка.
Голий, як турецький святий.— … як святий.
Голого легко голити.
Голому розбій не страшний.— Голий розбою не боїться.
Гріш був один — і той пропав.
Гроші сховані під дубом, накриті лубом.
До вбогого йди сорочки позичати, а до богатого ніколи не йди.
Духом святим живе.
Душа не упир, того хоче, чого й мир.
Жаль богатому корабля, а бідному кошеля (кажуть як у бідного втрата, звичайно невелика) а він бідкається).
Живе собі — ні втік, не піймав, а як Бог дав.
Живе як Циган.
З голого як зі святого, не візьмеш нічого.
За злиднями (або: через злидні) і світа не бачать.
Злиднями не доробишся.
І босе і простоволосе.
І коса світиться (нічим покрити).
І кота в хаті нема.
І то не наш кусок землі, що нам очі закриють.
І хвоста нема у дворі.
І хліба куска дасть-Бог.— … нема.
І холодно, і голодно.— Зазнали і холоду і голоду.
Їсти, та нічого.
Казав Хома — цього нема.
Козак хороший, та нема грошей, тільки біда.— Хороший, та без грошей.
Коло двора нечиста-ма й кола.
Люди не мруть від голоду, але від хліба.— Від хліба люди мруть (як ото скаже — “хліба нема”).
Менше у дворі, легше в голові.
Ми в кожусі, та при своїм дусі, а ви в лисах, та в мислях.
Миш в голову зайшла, заки зерно знайшла.
Мовлять, що не дармо той нічого не має, — а бідному нігде взять, він того не знає.
Мокрий дощу не боїться.
На голого дриґота.— Все на бідного дрегота.
На холява губа наша: то би зїла що і ваша.
Наївся лихої нужди.
Наші лати переходять панські шати,
Не займати голяка, бо його доля така.
Не ївши, лягай спати.
Не той бідний, хто хліба не має, а той — хто душі.
Не той убогий, що мало має, а той, що багато жадає.
Не Циган душу вложив.
Недостатки гонять з хатки.
Нема що і в коляду класти.
Ні кола, ні двора.
Ні ножа, ні образа.— ні зарізатись, ні помолитись.
Ні писне, ні свисне.
Ні плуга, ні ролі — виспишся доволі.
Ні шерстини (скотини).
Нічим грудей прикрити (опріч сорочки Біг-ма нічого).
Однаково убогому нічого не мати.
Остатки з хатки.
Оце хата! дві сохи та соломи трохи, та й діти почаділи.
Паршиве порося і в Петрівку змерзне.
Пек-пеком! нема що їсти.
Перебиває бики на барани (живе сяк так).
Поли крає, а плечі латає.— Так розбогатів! поли деру, та спину латаю.
Поможи Боже, богачу к рогачу, а бідному в дітях. (Жартують, розказуючи про бездітного богатиря, та багатодітного бідного).
Порівнює гори з долинами, а богатих з убогими.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Працюєш, працюєш, до крівавого поту, працюєш — і Бог має чого.
Прийшов нестаток, забрав остаток.
Пробуваємо — немовлячи, Цигане (без землі).
Розуму багато, а грошей мало.— Багато ума, та в кишені катма.
Рубець рубець кличе.
Сам голий, а сорочка за пазухою.
Сам голий, кінь у нього безногий, сам собі друзяка.
Сім хат з хлівами, сім душ з свинями.— Тоді в селі було сім хат з хлівами, а девять душ з свинями.
Сорока в ворони, просить оборони (як бідний перед бідним жаліється).
Сорочки на хрепті нема.
Так і бідному ніколи нічого не мати.
Там давно старці обідали (убожество).
То чорт бідний — що душі нема.
Тоді він буде богатий, як пес — рогатий.
Треба їсти — хоч потрошки, а все треба.— Сира душа їсти хоче.
Трудно рану гоїти, а не уразити .
Тяжко сіяти, коли ніщо орати.
У голоти нема що молоти.
У кишені гуде.— … аж гуде.— Вітер гуде в кишенях.
У мене скілько грошей, як у Жида свиней.
У нашого свата всім одна хата.
Убоге не живе а тліє.
Убогий чоловік на лихо не жадний.
Убогому мало що бракує, а захланному всего.
Умер богатий — ходімо ховати, умер убогий — шкода дороги.
Упросились злидні на три дні, та чорт їх і до віку не вижене.— Всунуться злидні на час, не виженеш їх за рік.
Хоч гол, та прав.
Хоч голий, та гострий.
Хоч голо, аби весело.
Хоч у мене шуба овеча, та душа чоловіча.
Хоч чоловік убогий, та слово чисте.
Хто богат, всім брат.— Хто нічого не має, того ніхто не знає.
Хто має багато, той бурчить; а хто не має, той мовчить.
Хто має гроші, то всюди хороший, —…а хто бідний, той нікому не потрібний.
Чого нема, то й Бог не візьме.
Я твоє богацтво переживу, а ти мого убожества не переживеш.— Наші злидні ваше богацтво перебудують.
Як бідний плаче, то ніхто не баче; а як богатий скривиться, то всяке дивиться.
Як умре богатир, то іде увесь мир; а як умре харлак — тільки піп і дяк.
Яке твоє царство, така твоя і сила.
Які там богаті! Один Бог богатий.
Яко наг, яко благ, яко нема нічого.
