– Ой, піч моя, піч! Коли б я на тобі, а ти на коні, славний козак був би з мене.
– Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.
– Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.
– То не козак, що не думає отаманом бути.
– Січ – мати, а Великий Луг – батько.
– Козацькому роду нема переводу.
– Терпи, козаче, отаманом будеш.
– Кінь та ніч козакові товариші.
– То не козак, що боїться собак.
– Козак мовчить, а все знає.
– Де козак, там і слава.
– Або волю добути, або дома не бути.
– Або мед п’є, або кайдани тре.
– А шо козакові треба: степу, хліба й неба!
– Без гетьмана військо гине.
– Без доброго командира військо – отара.
– Береженого Бог береже, а козака – шабля.
– Бог не без милості, козак не без долі (щастя).
– Без коня немає й козака.
– Більше разу не вмирати.
– Без люльки, як без жінки.
– Б’ють – роїсь, наваливсь – лавою вбийсь, лихо вкляч, а все одно оддяч!
– В бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою.
– Війна людей їсть, а кров’ю запиває.
– Вольному – Воля, скаженому – круча, спасенному – рай.
– Гетьман знає, що в нас нічого немає.
– Дай вам Боже побитись, а нам подивитись.
– Де байрак, там і козак.
– Де козак, там і слава.
– Де є бої, там є герої.
– Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.
– До булави треба голови.
– Добрий козак баче, де отаман скаче.
– Дожились козаки – нема ні хліба, ні габаки.
– Де не можна перескочити- треба перелізти.
– Завбачливий з вибриком та жагучий як змій, невтримний як славко, а вмира як сокіл,
– Здобувши перемогу, про пильність не забувай.
– За наше жито та ще нас бито.
– За честь голова гине.
– Звання козацьке, а життя собацьке.
– Зроду-віку козак не був і не буде катом!
Іди ж козак світ за очима,
неси свою смерть за плечима,
не бійся смерті,
поки живеш – її нема,
а як умреш – тебе чортма!
– І Полтаву б дістали, якби були одностайно стали!
– Кінь та ніч козакові товариші.
– Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!
– Козак з біди не заплаче.
– Козак з бідою, як риба з водою.
– Козак не боїться ні тучі, ні грому.
– Козак на печі – ворог Січі.
– Козак оженився, наче упився.
– Козак хороший, та нема грошей.
– Козак у дорозі, а надія в Бозі.
– Козаки, як діти: хоч багато – поїдять, хоч трохи – наїдяться.
– Козакові воєвода – велика невгода.
– Козацькому роду нема переводу.
– Козак без коня, що воїн без пістоля.
– Козак дружбу знає: в біді коня не покидає.
– Козак з конем і в ночі і днем.
– Козак сам не їсть, а коня накормить.
– Козаку кінь за себе дорожче.
– Козак – душа не вередлива, в пеклі не мерзне, в ополонці не пріє.
– Козак, душа правдива – сорочки не має.
– Козак як птах- знявся та й полетів.
– Козаку зібратись- тільки підпоясатись.
– Козак- як кішка, як не кинь- на ноги впаде.
– Козак з бідою, як риба з водою.
– Козак з біди не заплаче.
– Козак мовчить, а все знає.
– Козак терпеливий як віл.
– Козак із пригорщі нап’ється, а з долоні пообіда.
– Козак, я голуб: куди не прилетить, там і пристане.
– Козак журби не має, з біди не заплаче.
– Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.
– Козацька люлька – добра думка.
– Козацькому Роду нема переводу.
– Коли навколо вороги – то не життя, честь бережи.
– Коли козак в полі, то він і на волі.
– Коли всім народом дмухнути, то ураган буде.
– Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.
– Краще вмирати в полі, аніж в баб’ячому подолі.
– Кров не вода, розливати шкода.
– Кров не водиця, проливати не годиться.
– Куди козакова доля не закине, – все буде козак.
– Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.
– Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі.
– Місяць – козаче сонце.
– Моя хатина в сирій землі домовина!
– На диявола є хрест, а на ворога меч!
– На козаку й рогожа пригожа.
– Назвався хоробрим – виходь на бойовисько.
– Нащо в Бога день, як в козака місяць?
– Наш Луг – Батько, а Січ – Мати – от де треба помирати.
– Не братайтеся з козаками пити.
– Не так тії пани, як підпанки.
– Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води.
– Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
– Не усе ж то козак, що списа має.
– Не лише силою боротися треба, а і вмінням.
– Не хочеш козакувати, іди чумакувати.
– Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою.
– Не знає й той чорт козацьких жартів.
– Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.
– Не козакувати Миколі, бо не буде у його коня ніколи.
– Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде.
– Не наше діло у ряжі стрибати, наше діло козацьке конем з меренцем по степу гуляти.
– Не пив води дунайської, не їв каші козацької.
– Не сиди довго в воді, бо в гузні верба виросте!
– Не журися, козаче, нехай ворог плаче!
– Не той козак, хто боїться собак.
– От казали, неначе воно боляче, як шкуру з живого чоловіка здирають, а воно мов комашня кусає…
– От тобі хомут і дуга – тобі я більше не слуга.
– Одної смерті не минеш, другої не буде.
– Ой піч, моя піч, якби я на тобі, а ти на коні – славний би тоді козак був би з мене.
– Панові курка, а мужикові шабля.
– Піду ще в пекло, хоч буде гірше, та інше!
– Птиця з птицею не наб’ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).
– «Пугу! Пугу!» – «Козак з Лугу»
– Поки Дніпро пливе, Україна не вмре.
– Почув тепло козак, та й скинув кобеняк.
– Рана від кулі глибока, а від шаблі широка.
– Сам загибай, а братчика виручай.
– Січ – мати, а Великий Луг – батько.
– Скажи, враже, як пан каже.
– Сніп з бородою, а козак з молодою.
– Степ та воля – козацька доля.
– Сміливий наскок- половина порятунку.
– Сміливого куля не бере.
– Сміливого й чорти бояться.
– Страху нема там, де його не бояться.
– Слава не поляже, а про себе розкаже.
– Терпи, хлопче – козаком будеш, а з козака – в отамани попадеш.
– Терпи, хлопче, козаком будеш.
– Терпи, козаче, отаманом будеш.
– То не козак, що не думає отаманом бути.
– Терпи, козаче, горе – будеш пити мед.
– Той не козак, що отаманом де думає бути.
– То не козак, що боїться собак.
– Тому козак і гладкий, що наївся, заснув і немає гадки.
– Три пани, два отамани, а один підданий.
– У козака життя коротке, а слава вічна.
– У нас де крак – там і козак, а де байрак – там сто козаків.
– У полі дві долі, чия сильніша.
– Україна – козацька мати.
– Умів шарпати, умів і вмерти, не скиглячи.
– Упіймав – не упіймав, а погнатись можна.
– Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куреня!
– Хати наші на цвинтарі, а тут ми не надовго!
– Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?
– Хліб та вода – то козацька їда.
– Хоч і спина гола, аби своя воля.
– Хто бува на коні, бува і під конем.
– Хто любить піч, тому ворог Січ.
– Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
– Чия відвага, того й перемога.
– Чия відвага – того й перевага.
– Чому козак гладок? Поїв, і набок.
– Чубатий іде – лихо веде.
– «Чим грішен?»
– «Малим родився, п’яним умер, нічого не знаю…»
– «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).
– Чоловік без волі, як кінь на припоні.
– Щирий козак ззаду не нападає.
– Що нам холод, коли козак молод!
– Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде.
– Що в бою взято, то свято.
– Як є хліб і вода – козаку не біда.
– Якби криком брать, так кого б ми до рук не прибрали!
– Як череді без личмана, так козакам без гетьмана.
– Як кущ розів’ється, то й козак розживеться
– Як зберуться тучки в кучку – буде громовиця!
– Як татарин шаблею блисне, москаль в штани дрисне.
– Як до сраки карі очі!
– Язик, як шабля, а шабля, як язик.