У давні-давні часи Господь зліпив десять Адамов. Через деякий час прийшли вони до Отця свого з проханням:
– Все є, але чогось не вистачає.
Господь дав їм тісто і сказав:
– Нехай кожен зліпить жінку, кому яка подобається. А я вдихну в них життя.
Після цього Господь виніс на блюді цукор і сказав:
– Тут десять шматочків. Нехай кожен візьме по одному і дасть дружині, щоб життя з нею було солодким.
Все так і зробили.
А потім Господь сказав:
– Серед вас є шахрай, бо на блюді було одинадцять шматків цукру. Хто взяв два шматки?
Всі змовчали.
Господь забрав у них дружин, перемішав їх, а потім роздав, кому яка попалася.
З тих пір дев’ять чоловіків з десяти думають, що чужа дружина солодша, тому що вона з’їла зайвий шматок цукру.
І тільки один з Адамів знає, що всі жінки однакові, бо зайвий шматок цукру з’їв він сам.
