Втопитись у твоїх очицях –
Безмежнім океані я могла …
У безлічі чужих, незнаних лицях
Твоє шукала, але … не знайшла
Як раптом погляд серденько прорізав,
Він заспівав тоненьким голоском!
Перевернув в душі усяке й різне
І влаштував безжальний перелом…
Я зрозуміла – це ВОНА настала –
Фіаско чи тріумф – перша любов.
Вона із самої душі сльозу пускала
І стрепенала серце знов і знов!
Сльоза ж та корінь у душі пустила,
Не витягти його звідтіль тепер…
Глибокий, але ніжний шрам лишила,
А корінь болі так і не помер.
Пройдуть роки… забудуться по-троху
Твої безмежні сірі ті моря.
Ми зробим в різні боки кроки…
Наш шлях освітить із небес зоря
Як раптом серце знову запалає!
Той корінь пустить пагінець новий
Тебе іще сильніше покохаю!
Той сон обом нам стане дорогий…