Батьки глядять дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.
Мені батько не рідня, мені мати не рідня, мені теща родина – мені жінку родила.
Як люба дружина, то люба й в ряднині.
Хоч нема що з’їсти, аби було з ким сісти.
Нащо й клад, коли в сім’ї лад.
Живуть між собою, як голубів пара.
Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.
Три друга: батько, мати та вірна жінка. Чоловік та жінка – одна спілка.
Мовчок: розбив тато горщок, а мати два, та ніхто не зна!
З добрим подружжям і горе розгорюєш.
Жінка чоловікові подруга, а не прислуга!
Жона держить дом за три угли, а муж за четвертий.
Іван плахту носить, а Настя булаву.
Гарна пава пером, а жінка норовом.
Добра жінка мужові своєму вінець, а зла – кінець.
Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.
Від сердитої жінки постарієш, а від доброї – помолодієш.
Від огня, води і злої жони – боже борони!
Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.
Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втокмачить.
Жінка не черевик – з ноги не скинеш.
І в лиху годину не кидай дружину!
Хоч ох, та вдвох!
Куди голка – туди й нитка, куди чоловік- туди й жінка.
Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде.
Як чоловік жінку не любить, то й добра лихою буде.
Не заглядайся на чужих жінок, бо свою згубиш.
Той сам себе губить, що чужую жону любить.
Сім’я міцна – горе плаче!
За молодим жити весело, а за старим – затишно.
Біда – як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка – як калина!
Драний кожух – не одежа, чужий чоловік – не надежа.
Не дай бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого!
Як була я дівочкою – до мене ходили з горілочкою, а як стала молодицею – перестали ходить і з водицею.
Чоловік, як ворона, а все ж жінці оборона.
В дівках сиділа – плакала, заміж пішла – вити стала.
Гарна дівицею, гарна й молодицею.
Як гарна молодиця, то гарно й подивиться.
На красивого чоловіка дивитись гарно, а з умним жити легко.
На красиву жінку гарно дивиться, а з розумною гарно жить.
Де красна молодиця, там ясна світлиця.
Як сорочка біла, то й жінка мила.
Не лихо журить і чужа сторона, а невдала жона.
Де багацько господинь, то ту хату хоч покинь.
Жона – княгиня, а хата не метена!
Вчи жінку без дітей, а дітей без людей.
За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє.
Коли п’яниця в шинку скаче, то жінка дома плаче.
Рідня до півдня, а як сонце зайде – і сам чорт не найде!
Доки не поберуться – любляться, а поберуться – чубляться.
Пий пиво – та не лий, люби жінку – та не бий!
На зло моїй жінці – нехай мене б’ють.
Стара не покине, молодих сам не хочу.
Поспішився – оженився і в біду зразу ввалився!
Не мав лиха, так оженився.
Оженився, як на льоду обломився.
Ішов, ішов дорогою – та і в яму впав, любив, любив хорошую – та й плюгаву взяв.
Як оженився, так зажурився: треба горшка, миски і колиски.
Пий сама, мила, коли таке заварила!
Де муж старий, а жінка молода, там рідка згода.
Як жениться – то мостом стелиться, а як ожениться – то кісткою в грудях стає.
Оженивсь – перемісивсь.
В людях Ілля, а вдома свиня.
Жінка для совіту, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу!
Мати однією рукою б’є, а другою гладить.
Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.
Нашій мамці гарно й в дранці.
В кого ненька, в того й голівка гладенька.
Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
Біля рідної матки добре дитятку.
Росте, як утя на воді.
Росте, як на дріжджах.
Як не стане – то батько достане, як не буде – то мама добуде.
Що мати навчить, то й батько не перевчить.
Батькова лайка дужча за материну бійку.
Вся сім’я вмісті – так і душа на місці.
Малі діточки – що ясні зірочки: і світять, і радують у темну ніченьку!
Діти – як квіти: поливай, то ростимуть.
Всякій матері свої діти милі.
Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька.
І сова хвалить свої діти.
Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.
Дітки плачуть, а у матері серце болить.
У дитини заболить пальчик, а у матері серце.
Рад би до дітей небо прихилити та зорями вкрити!
Як грибочки, ростіть, діточки!
Горе з дітьми, горе й без дітей.
Хата з дітьми – базар, а без них – кладовище.
Соловей співа, поки дітей нема.
Один син – не син, два сини – півсина, три сини – ото тільки син!
Сім синів годую, всім і щастя готую!
“Чим ви, хлопці, дома втираєтесь?”-“Батько рукавом, мати подолом, а я на печі так сохну!”
Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами.
Сім дочок – свій таночок.
Сім дочок – свої вечорниці.
У кого дочок сім – то й щастя всім, а у мене одна – та й щастя нема.
Дочка – як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить.
Син дивиться в хату, а дочка кричить: “Пусти, тату!”
Густа каша дітей не розгонить.
Нащо ліпший клад, коли в дітках лад.
Не доспи, не доїж, а дитину потіш!
Де багацько няньок, там дитя каліка.
У семи няньок дитина без носа.
Де багато баб, там дитя не в лад.
Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!
Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий.
Більшають діти – більшають і клопоти.
Від малих дітей болить голова, а від великих – серце.
Великі діти – великі й турботи.
Мала дитина – не виспишся, більша дитина – не наїсишся, велика дитина – не уберешся.
Умієш дітей родить – умій же їх і вчить!
Не збирай синові худоби – збери йому розум.
Любо й неньці, як дитина в честі.
Нагинай гілляку, доки молода.
Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!
Як не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш і в подушках.
Молоде на всі сторони гнеться.
Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме!
Виховав дитину в добру годину.
Учи дітей не страшкою, а ласкою.
Потурай малому, то як виросте – буде тебе на старості бити.
Хто дітям потаче, той сам плаче.
Каже дитина, що бита, а не хвалиться, за що.
Лінивий ученик плачучи до школи йде.
Гарна мазана паляниця, а не дитина.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі і з ніг звалять.
Батько-рибалка, то й діти в воду дивляться.
Від одної матки, та не одні дітки. В одній руці та й не однакові пальці.
Одна мати родить, та не один розум дає.
Добрі Діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.
Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець – такий Грицько поганець!
Не та мати, що родила, а та, що вигодувала!
Батько не той, що породив, а той, що спорядив.
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.
Горе тому, в кого нема порядку в дому!
Діти, діти, добре з вами літом, а зимувати – горювати!
Дядько – не батько, а тітка – не мати.
Не навчив батько – не навчить і дядько.
Брат – то не батько, сестра – то не мати.
На батька надійся, а сам не поганься.
Розумна дитина в батьковій свитині.
Батьків хліб не навчить, як треба жить.
Своя хата – своя стріха; свій батечко – своя втіха!
Своя хата не ворог, – коли прийдеш, то прийме.
Поки маленькі – то й рідненькі, побільшали – погіршали, а оженилися – сказилися.
Охотніше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.
Вразливе слово від дітей – гірш за болячку, бо не гоїться.
Свекор і свекруха одного духа.
Свекор – не рідний батько!
Рідна мати і б’є, та не болить, а свекруха словами б’є гірше, ніж кулаками.
Свекруха – уїдлива муха.
Брехлива свекруха невістці не вірить.
Кішку б’ють, а невістку докоряють.
Цап – не скотина, зять – не людина, а невістка – чужа кістка.
Вона в хаті замість помела. (Невістка.)
“Хто води принесе?”-“Невістка”.-“Хто обід зварить?”-“Невістка”.-“Хто гаде у жнива?”- “Невістка”. – “Кого б’ють?” – “Невістку”. – “А за що?” – “За те, що вона невістка”.
“Хто винен?” – “Невістка!” – “Так її вдома нема!” – “Та он її плахта на жердці висить!”
Дві невістки в хаті – два коти в мішку.
Невісток багато, а хата не метена.
Син, як син, та синиха лиха.
По дочці і зять милий, по невістці і син чужий.
З сином сварися – за стіл берися, а з зятем сварися – за двері берися.
Хочеш зятечка придбати – мусиш з хати утікати.
З сином позмагався – то й на печі зостався, а з зятем позмагався – то й з хати вибирайся.
Зять любить взять, а шурин – очі жмурить, та не хоче дать.
Зять любить взять – тесть любить честь.
Бійся тестя багатого, як чорта рогатого!
Тещиного язика аршином не зміряєш.
Так м’яко спать, неначе теща постелила!
Хома не без ума: не б’є жінки, та тещу.
Зовиця, як синиця,- усе хвостом вертить.
Як багато родичів, то або сім раз пообідав, або мі разу не їв.
Обідала чи й не обідала, аби рід відвідала.
Рід великий, а пообідать ніде.
Поки рідня одвіда, то сусіда пообіда.
Ждала баба внукового книша, та вилізла й душа!
Своїх багато, а як приишлось топитися, то ні за кого й вхопитися.
Не трать ходу до поганого роду.
Як батька покинеш, то й сам загинеш.
Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.