Ведучий.
Почну поему про останній дзвоник.
Що в ньому?
Знань важкі і пишні грона
Що в ньому?
Ми і наші поривання
Що в ньому?
Сум і музика прощання
Ведуча.
Почну поему й відшукаю слово,
З якого варто розпочати мову.
Що в ньому? Сміх і звуки гомінкі,
І досвід літ.
Воно – «випускники»
Ведучий.
Дорогі учні, вчителі, батьки! Шановні гості! Сьогодні в нашій школі радісне і одночасно сумне свято «Останнього дзвоника». Він продзвенить, для нас, констатуючи той факт, що ми завершили навчальний рік, здобули певний багаж знань і стали на рік дорослішими. Востаннє продзвенить він для наших одинадцятикласників і покличе їх у незвідану дорогу майбутнього.
Ведуча.
У нашій поемі є весна і літо,
В ній вчителі й такі нестримні діти
Тут є усі, хто завітав на свято
Що ж саме час поему починати
Ведучий.
Ось іде на врочисту лінійку, вітайте,
Випускний наш найстарший клас.
Хай здійсняться всі ваші бажання,
Друзі, ми ласкаво запрошуєм вас!
Ведуча.
Злинь же, музико, в небо гучніше,
В добру пору лунай, в добрий час,
Вище голови, йдіть веселіше,
З нетерпінням чекаєм на вас!
Ведучий.
Востаннє в стінах рідної школи дзвоник сьогодні продзвенить для наших випускників. Зустрічайте їх!!!
(Звучить мелодія пісні. Заходять учні 11-ого класу.)
Директор.
Свято останнього дзвоника оголошується відкритим!
Звучить Державний Гімн України.
Ведуча.
Традиція в нас існує здавна.
В хвилини щастя й урочистих свят
Покласти квіти до підніжжя обеліска,
Згадати про полеглих всіх солдат.
Ведучий.
Право покласти квіти до пам’ятника загиблим воїнам надається учням школи:
Ведуча.
Сьогодні на нашому святі багато гостей
Ведучий.
По старій добрій традиції перше слово для привітання випускників і учнів школи із закінченням навчального року надається директорові школи – (Виступ директора)
Ведуча.
В нашій дружній родині,
Що школою зветься,
Є присутніми гості,
Бо так здавна ведеться
Ведучий. Ми їх бачити раді
На нашому святі,
Бо на теплі слова
Наші гості багаті
Ведуча. Слово для привітання надається
Ведуча. Дорогі випускники! Сьогодні прозвучить для вас останній шкільний дзвоник. Сьогодні, можливо, як ніколи, ви відчуєте, що школа – ваш рідний дім, адже ви тут виросли, подорослішали. І сьогодні, у травневому подиху весни, школа сумує прощаючись із вами.
Ведучий. Особливими будуть канікули для наших четвертокласників, адже з нового навчального року вони вже не повернуться до своєї першої вчительки, бо вже переступили першу шкільну сходинку і після канікул будуть глибше пізнавати цей складний світ науки.
Ведуча. Промайнуть роки, але ви, дорогі четвертокласники, завжди з глибокою вдячністю згадуватимете свою першу вчительку – вимогливу, по-материнськи добру. Це вона навчила вас першого вміння – розуміти прекрасне, палко любити свою Батьківщину.
(Наперед виходять четвертокласники.)
1. Ми, звичайно, не найстарші,
Але вже й не малюки.
Знають всі: четверті класи —
Це також — випускники!
Тріпочуть листочки тополі,
Берізка ніжно шелестить,
Сьогодні свято в початковій школі —
Дзвінок останній продзвенить.
Випускників усіх покличе
Він на урок в останній раз
I поведе вже в інший рідний клас.
Зібрались дружно ми на святі —
Сьогодні вже в четвертий раз
Тож побажайте нам удачі,
Бо ми підем вже в п’ятий клас.
Ми всі були смішними малюками,
Коли зайшли уперше в клас,
Коли одержали свій зошит із книжками,
Коли за парту сіли перший у житті раз.
Дорога наша вчителько!
Спасибі вам за те, що змалку,
Коли прийшли ми в перший клас,
Ви правди завжди нас навчали,
Були взірцем для усіх нас.
Ми йдемо сьогодні вже від вас
По шкільній стежині в п’ятий клас.
Не сумуйте за нами, рідненька,
Ми завжди пам’ятатимем вас.
Ведучий. О, рідна школо! На твоїм порозі
Стрічає свято твій 9 клас.
Останній дзвоник продзвенить сьогодні
Можливо і для декого із вас.
Ведуча. Минають роки й покоління
Маленький – дорослим стає.
Та крила в житті лебедині
Нам рідная школа дає.
Ведучий. Сьогоднішнє свято є також особливим і для учнів 9-го класу. То ж надамо їм слово.
9 років ми навчалися в школі,
Тут росли й розважались доволі.
Та до здійснення мети,
Нам іще два роки йти.
Ми знову встрінемось, шкільна скрипуча парто!
І шхуна відпливе в країну знань!
А шкодувати рано і не варто,
Бо в серці маєм тисячу бажань.
Подяку ми висловлюєм вам,
Шановним нашим рідним вчителям!
За те, що добре нас навчали,
Чарівний світ науки відкривали.
4.І в день такий, — урочистий і святковий,
Дозвольте вашу працю вшанувати.
І квіти ці, принесені сьогодні,
Від всього серця вам подарувати!
Ведуча. Дорогі наші одинадцятикласники. Здається, тільки вчора ви прийшли до школи маленькими, несміливими пташенятами з допитливими очима. А сьогодні, подивіться: перед нами змужнілі красені-соколи і ніжні, чарівні лебідки, котрі збираються відлітати у вирій такого складного дорослого життя.
Ведучий.Ми віримо, що ви оберете правильний шлях, зумієте подолати усі перешкоди, а згадка про школу залишиться у вас на все життя. Тож хай завжди для вас небо буде високим, а дорога — світлою.
Ведуча.Випускників усіх покличе
Дзвінок в останній раз,
Він, ніби чайка, закурличе
I поведе у рідний клас.
Ведучий.І от дитинство голосисте
Дзвінком останнім відлетить.
А зараз свято урочисте,
Ще перед школою шумить.
Ведуча. Давайте пригадаєм разом,
Як вперше тут ви всі стояли:
Розгублені, малі, кумедні,
З-за квітів ледве виглядали.
Ведучий. Вас вчителька взяла за руку
І повела у перший клас.
Терпляче вас всього навчала…
Як швидко пролітає час!
Нас в школі різні вчителі учили,
Як вирости достойними людьми.
Але для одного із них, і це я знаю серцем,
Були ми найріднішими дітьми.
Учителько найперша, добра й щира,
Я поспішав у клас до вас ввійти,
Виводив букви я старанно і невміло
І відкривав незвідані світи.
Ведуча. Слово надається першій учительці наших випускників.
Ведучий: Сьогодні на випускників з цікавістю і нетерпінням дивляться їх молодші друзі. Зараз вони стануть вам гідною зміною, тож послухаємо їхні побажання.
У чарівний світлий час
Ми прийшли вітати вас!
Кажуть — вам сімнадцять літ
Й ви усі ідете в світ!
А малі ж, як ми були,
Як у перший клас ішли.
А тепер попідростали —
Просто тьоті й дяді стали!
От тепер вам буде класно!
У житті — все просто й ясно.
Світить сонечко вгорі,
Ти ж гуляй хоч до зорі!
Вже не гризтиме морока,
Що не вивчені уроки.
А за двійку мама й тато
Вже не будуть діставати!
Ти попробуй їх дістати!
Треба ще на стільчик стати.
Он якої вишини…
А які у них штани!
Більші в два рази за тебе,
Хлопці ж витяглись до неба!
І з такої висоти
Видно їм усі світи!
Всі красиві, ясноокі
В плечах — метр, такі широкі.
І тепер у тих хлоп’ят —
Туфлі номер сорок п’ять!
Ось такий собі портрет,
Ще й піджак, немов намет.
Ми приміряли одного —
Скільки ж нас вмістилось в нього!
9. Може шість, а може й сім,
Місця ж вистачило всім!
Ось які ті хлопчаки,
Українські козаки!
А дівчата, мов з роси,
Небувалої краси!
А розумні — всі таланти,
На голівках пишні банти.
11. Зав’язали їх востаннє
На урочисте прощання.
Й розійдуться між людьми —
Більш не будуть вже дітьми…
То ж ми шлемо всім вітання
І найкращі побажання.
Будьте сильні і сміливі
І, звичайно, всі щасливі!
Ну, та слів уже доволі —
Ми лишаємося в школі.
Обіцяємо завзято —
Ми з вас приклад будем брати!
Ведуча. Шановні випускники у кожного із вас був класний керівник,
Найкращий із усіх і справді «класний».
Він зустрічав вас, як дітей своїх,
Щоб кожен день вам видавався найкращим!
Ведучий. Ви – класний керівник, а це вже гордість,
Адже усякого буває в школі.
Ви – радість, ви – висока мудрість,
Ви – світле сяйво у дитячій долі!
Ведуча. Слово надається класному керівникові випускного класу.
Ведучий. Дорогі наші вчителі! Прийміть сьогодні щиру подяку від усіх ваших учнів за те, що в будні і свята ви були поруч з нами.
Ведуча. За те, що терпляче вчили нас мудрого, доброго, вічного.
Ведучий. Вам, тим, хто так довго був поряд, допомагав, переконував, підтримував.
Ведуча. Вам, тим, хто вчив відрізняти гарне від поганого, добре від злого.
Ведучий. Ось і настала хвилююча мить: до слова запрошуються винуватці нашого свята – випускники.
(Пісня)
Одягну сорочку я біленьку…
Я хвилююсь, як в житті ніколи.
Бо сьогодні, весняного ранку,
На останній дзвоник йду до школи.
А назустріч сонечко сміється,
І тріпочуть листячком тополі.
І зібрався світ увесь, здається,
На врочисте свято в нашій школі.
Йде до школи стежечка знайома,
Мами нас по ній колись водили,.
Тут нам кожна квіточка відома, —
Підлітками бігали й ходили…
Тут ми наші весни зустрічали,
І душа дитинна наша квітла.
Пору юності ці стежечки вітали
І вели до радості і світла.
От і збігли непомітно роки,
Наче й не було їх, пролетіли.
Робимо в життя нове ми кроки,
До якого прагнули й хотіли.
Дорослі стали ми, вчорашні діти.
Дзвінок востаннє нам сьогодні продзвенить.
І можна з цього й справді порадіти,
Але чомусь сумною стала мить.
Останній раз ми сядемо за парти.
І більше не прийдем сюди дітьми.
Відразу стало якось не до жартів.
Враз подорослішали й просвітліли ми.
Дитинство й юність в школі пролетіли.
Ми вчились тут, співали і жили.
Дорослими всі стати так хотіли
Й сьогодні ми до цього підійшли.
І ось поріг. За ним нові дороги.
Розлетимось по них, немов пташки.
А в серці сумніви, непевність і тривоги,
Й мереживом — незвідані стежки.
Нас не покличе дзвоник в рідні класи
Й лінійка вереснева буде не для нас.
Ще свіжі спогади. Й задумаєшся часом,
Як швидко у житті спливає час.
Та зустрічай усіх нас, доле світла,
Не дай зігнутися від нелегких проблем.
Веди до успіху, до перемог, до світла,
Не дай упасти під житейським тягарем.
Ми віримо, що буде все, як треба,
Щасливі зорі усміхнуться нам.
Нас кличе до польоту синє небо.
Ми летимо назустріч всім вітрам!
Зустрічай нас, небо синьооке,
Зустрічай нас, майбуття щасливо.
І не будь, життя, до нас жорстоке,
Подаруй нам радість, світле диво!
(Пісня)
Ведуча. Нині свято. I на цьому святі зібралися ваші батьки, учителі, гості і друзі. Всі вони прийшли благословити вас на життєву дорогу і побажати веселих канікул усім учням.
Ведучий. Найбільш урочистий і радісний день сьогодні не тільки для наших випускників, а й для їхніх батьків. Адже це вони пройшли з ними слід у слід сімнадцять років життя. Це до них прихиляють голови у хвилини відчаю і невдач, їх чекає щастя бути невіддільними від життєвих успіхів своїх дітей.
Ведуча. В житті у нас
Є дві людини
Нема й не буде
Їм заміни.
Бо це вони…
Це мама й тато.
Така в них доля —
Нас чекати…
На кожну звісточку
І слово,
Вони —
Це втілення любові.
Вони нас приймуть
І зігріють…
Їм тяжко.
Та в очах – надія.
На те, що ми
Щасливі будем.
І найріднішим в світі людям
Дамо ми радості хоч трохи.
За їх тяжкі батьківські роки…
Ведучий. Тож пам’ятайте,
Що десь там
Матуся молиться,
Щоб Вам
В житті не так як їй жилося.
Хоч вкрила сивина волосся
І в тата сили теж не ті,
Батьки не вічні…
Тож в житті,
Рідненьких їх не забувайте
Пишіть, дзвоніть і приїжджайте…
Ведуча. Дорогі випускники! Здавна так уже заведено в народі, що ту стежину або дорогу, на яку вперше ступає дитина, освячують хлібом і сіллю на вишитому рушнику.
Ведучий. Тож прийміть цей хліб, а разом із ним — і батьківське благословення у дорогу, у незвідані світи. Хай на вашому столі, завжди буде хліб, — як символ достатку, людської щедрості і милосердя, а в душі вічно дзвенить пісня – вільна, дзвінка, щаслива й багата.
(батьки вручають хліб, виступ батьків)
(Пісня)
Ведучий . Увага, мить особлива настала!
До слова запрошується Президент учнівської організації «Юність» Ковтунівського НВК.
Президент: Любі друзі, шановні мої виборці! Прийшов час підведення підсумків, розставання і прощання. Щось нам вдавалося, а щось залишалося неприступним, ми робили й виправляли помилки, іноді літали у хмарах, іноді провалювалися під землю, але погодьтеся – у нашому навчальному закладі ніхто не відчуває себе «самотнім островом».
Тож у цю святкову мить хочу ознайомити вас – школярі і вас – дорогі наші педагоги з останнім моїм наказом.
Наказ
Про закінчення панування розкладу уроків над учнями й учителями
З метою звільнення невинних учнівських душ та очищення вчительських душ від панування жорстокого й непохитного розкладу уроків наказую:
1. Період панування розкладу уроків, гуртків, що набував чинності з 1 вересня 201_року по __ травня 201_ року вважати закінченим.
2. Авторів даного розкладу вважати персонами нон-грата й вислати з території навчального закладу у тарифну відпустку на береги річки Сейм та заповідні території їх власних городів.
3. Період після повалення диктатури розкладу вважати перехідним і використовувати його для ДПА, екскурсій та оздоровлення у пришкільному таборі реабілітованих невільників.
4. Винести подяку учителям і учням, які в період панування розкладу виявили дисциплінованість, самовіддачу, натхнення в ім’я перемоги літнього відпочинку.
З вищезазначеним ознайомити канцлера розкладу директора НВК та таємничого радника заступника директора
Ось передаю вам цей документ й пропоную не чинити опору.
Ведучий.
Ну от і все. Лінійка урочиста
Для вас скінчиться і останній раз
Дзвінкова пісня радісна і чиста,
До глибини душі стривожить вас.
Ведуча
Дзвени над минулим і над прийдешнім,
Поклич в останнє на урок.
Дзвени над дитинством з яким попрощались,
Веселий, сумний ваш останній дзвінок.
Ведучий.
Право дати останній дзвінок надається учням одинадцятого класу
Директор.
Свято останнього дзвоника оголошується закритим!
Звучить Державний Гімн України.