Грудень грізно ляснув у долоні,
помінявши знак температур
і земля принишкла у полоні
снігової шуби від кутюр.
Діти дзвінко й весело сміялись,
аж відлунню лячно за селом,
та ще довго люди дивувались –
звідки стільки снігу намело.
І згадались ті роки прадавні,
коли сніг до пояса сягав.
То були часи веселі й славні,
скільки я з тим снігом воював …
Це ж і баби з снігу, це і війни
з барикадами, було й без них
і ми падали у снігові обійми
у найкращі з радощів земних.
З потеплінням снігу стало менше –
сонце днями спуску не дає.
Ось воно й настало – тридцять перше
добре, що хоч трохи снігу є.