По парку йшов і тут переді мною
Блакитне море в чарівних очах.
В них запірнув нестримно , з головою
І там знайшов і смуток, і печаль.
Зненацька наші погляди зіткнулись
І серце затремтіло – о – сюрприз !
Ти якось трохи сумно посміхнулась
І ніжно опустила погляд вниз.
Ти далі йшла і море віддалялось,
А я стояв, неначе уві сні.
З душі до серця райдуга всміхалась
І Янголи співали нам пісні !
Я повернувсь й почав благати Бога,
Щоб ще раз упіймати погляд твій !
Даремно … Повела мене дорога
В полоні смутку і даремних мрій …
Не помічав облич і серце билось
Уже не так … Я знав, що це мине.
І я не бачив, як вона спинилась
І проводжала поглядом мене .