Виповнилося півстоліття з часу перейменування теперішнього Івано-Франківська. Зі своїх 350 років нинішню назву «столиця Прикарпаття» носить лише останні п’ятдесят. До того часу це місто знали як Станіслав, Станіславів та Івано-Франківськ.
Виник в XVІІст. на місці українських сіл Пасічного і Княгинина(з інших джерел сіл Заболоття (1437 р.) і Княгинин (1449 р.).) як добре укріплена фортеця магнатів Потоцьких.
Дата заснування міста точно не визначена, проте достеменно відомо , що у 1662 році Станиславів отримав магдебурзьке право. Ця дата і вважається офіційною датою заснування міста. Населення міста було звільнене від будь-яких податків на 20 років.
У 1654 році краківський воєвода і великий коронний гетьман Станіслав Ревера Потоцький викупив землі, де лежить нинішнє місто, у заможної родини Жечковських з метою спорудження тут фортеці для захисту від набігів кримських татар та як свій опорний пункт на галицькій землі.
Місто-фортеця було споруджене за короткий термін (5 місяців) за проектом Франціско Корассіні з Авіньйону у формі шестикутника з додатковими бастеями, редутами і фортом, що оточував власне замок Потоцьких. На вістрях шестикутника розташовувались бастіони – зовнішні додаткові п’ятикутні укріплення, що дозволяли здійснювати флангуючий мушкетний обстріл вздовш стін. Поперечний розріз стін складав земляний вал (насип) завширки 20-30 метрів зміцненний ззовні дубованими колодами.
У 1662 році його заснував польський магнат Андрій Потоцький – на честь свого сина Станіслава.
З 1662 до 1772 року і з 1918 до 1939 року носило назву Станиславів (Stanisławów), з 1772 до 1918 року — Станіслав (Stanislau). З 1939 року радянською владою було повернуто австрійську назву Станіслав.
Історики кажуть, що по війні у компартійних кабінетах виношували ідею дати тодішньому Станіславу «гучніше» ім’я, на честь «вождя народів». Серед варіантів були назви Сталінокарпатськ, Сталінград-Карпатський. Але у той час активно йшло розвінчання культу особи Сталіна, тож, як говориться, Бог милував…
9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто з волі Верховної Ради Української РСР місто Станіслав стало Івано-Франківськом – на честь Великого Каменяра, який часто бував тут, збирав матеріал для своїх творів, писав і читав свої твори та неодноразово тут побував, мав добрих друзів.Іванофранківці разом з усіма мешканцями Галичини захоплено сприйняли демократичні перетворення 1990-х років, були їхньою рушійною силою. Національні синьо-жовті прапори піднялися над містом уже в квітні 1990 року, а на референдумі 1991 року масово проголосували за незалежність України.
Нова назва сподобалася жителям міста, часто прикарпатці називають його скорочено – «Франківськ». Або навіть «Франік».