Потроху стихають емоції з приводу нового громадянства Жерара Депардьє, так що можна спробувати проаналізувати казус, а скоріше синдром (так як це системне явище – і я це далі покажу), пов’язаний з тим, що великий актор прийняв громадянство РФ.
З приводу Франції все просто і зрозуміло. Пропоную припинити істерики з приводу того, що це перший дзвіночок розвалу ЄС, показник впливу Кремля на європейську політику і так далі. Все це дурниці. Просто Франсуа Олланд не впорався з президентством. Вже перші 100 днів на посаді показали, що він, як слон в посудній лавці, здійснює в керівництві Франції абсурдні вчинки. Ключовий з них, звичайно, введення абсурдного 75% податку на прибуток. Як на мене, це нічим не краще 15% податку на обмін валюти імені Арбузова (у нас це, слава Богу, поки в проекті). Це грабіж. Причому дурний і непродуманий. Реакція на нього багатих французів логічна. Навіщо платити арабам, які схочуть емігрувати, але не бажають працювати? Ось і все.
Вважаю, ті, хто давав команду створити спровокувати скандал з інтимним зв’язком Домініка Стросс-Канна і служницею Нью-Йоркського готелю, повинні зараз про це гірко шкодувати. У них вуха просто повинні пухнути. Ставка на Саркозі зірвалася, а соціаліст-президент виявився гіршим, ніж їм обіцяв бути Стросс-Канн. Ну, та це їх справа.
Але от інше цікаво. Чим мотивований вчинок пана Депардьє? Всі, хто хотів втекти з нео-соціалістичної Франції, їдуть до Лондона, в інші європейські столиці – і лише Жерар Депардьє та, що обіцяє наслідувати його приклад Бріджит Бардо (але вона тільки збирається) прийняв громадянство Російської Федерації. До речі, важливо відзначити, що жити актор збирається в Бельгії – в 100 метрах від французького кордону, а не десь у Калузі. Але! Але він громадянин РФ.
З його боку, це, зрозуміло, політичний крок. Жест, покликаний привернути увагу. Але я не виключав би, що є тут і істотна складова спроби організувати анти-пропаганду проти Франсуа Олланда.
Однак набагато цікавіше мотивація Кремля. Бо я навіть не сумніваюся, що рішення прийняти саме російське громадянство Депардьє прийняв за цілком конкретну «подяку» і винагорода (моральна, звичайно). Якщо прийняти вірність цієї гіпотези, то навіщо ж це все Кремлю?
І тут все досить просто.
Це морально-культурна легітимація політичного режиму!
Пам’ятайте, колись перший президент Єльцин дуже турбувався з приводу такого явища як витік мізків, тобто з приводу переманювання найкращих спеціалістів та найталановитіших учених з Росії та й інших країн СНД на Захід?
І ось тепер кращі знову біжать. Але не з Росії, а в неї!
Це, напевно, найкращий спосіб продемонструвати світовій спільноті і, головне, власним громадянам, що в країні все добре. І навіть дуже добре! Кращі французькі актори прагнуть стати російськими громадянами, декларуючи любов до її культури і називаючи РФ країною «великої демократії». І не важливо, думає так Депардьє чи ні. Що написано пером …
І, зверніть увагу, як геніально політтехнологи організовували операцію «нове громадянство Депардьє» підібрали час для її реалізації. Новий рік! Ну, звичайно ж! Період, коли люди святкують, а будь яка гучна подія ризикує потрапити в топ і стати мейн-стрімом. А вже тим більше прийняття одним з найвидатніших французьких акторів громадянства Російської Федерації.
І тепер в очах світової спільноти і власних громадян Росія – це не країна, чиновникам якої заборонено приїжджати в США. Це країна, громадянином якої хоче стати сам (!) Жерар Депардьє. Блискуче спрацьовано.
І питання тільки в одному. Колись Гойя задавався в своїй творчості питанням: що важливіше – бути чи здаватися? Я хочу задати питання в продовження: що краще – запрошувати (купувати, переманювати, приручати – кожен нехай підкреслить своє) чужих геніїв або вирощувати своїх?
Джерело: Корреспондент
