Вірші

Денний гомін розчинився згодом за Говерлу,  Втомлено село  притихло і немов завмерло.  І зірки щось поховались, тиша залунала,  Ніч з напором владу взяла і запанувала.  Місяць вигляне краєчком і мерщій…

 Ми покоління ще з Радянського Союзу –  Я цим пишаюсь, бо минуле наша суть.  А в тім, що діється з тих пір щось мало глузду,  Є лиш надія, що безглуздя…

Якщо не знаєш, як всміхається зоря, Якщо не бачив, як цвіте калина, Як у ставку купається верба – Не жив ти, друже, в Україні.  Якщо не чув ти пісні солов’я,…

В бетонних лещатах квартири Застряг, в павутинні доріг. Думки відпускаю у вирій За спогадами навздогін. Я б сам за думками поринув В солодку минулого мить, А дійсність поклав на хмарину…

Грудень грізно ляснув у долоні, помінявши знак температур і земля принишкла у полоні снігової шуби від кутюр. Діти дзвінко й весело сміялись, аж відлунню лячно за селом, та ще довго…

Похилилась Україна – вниз роса злетіла, ось вже й має незалежність, яку так хотіла. Вже ліси, поля та гори і дніпро, і кручі стали вільні, незалежні, та щось не могучі.…

Всім життя нам підкидає сюрпризи й гостинці, й ми крутимося, як можемо гуртом, поодинці. Та все якось починалось. Стою на зупинці – я до нього в гості хочу, у село…

Я дивлюсь у віконечко – сонце низько сідає, де ж це спатиме сонечко, коли спати лягає ? Чому місяць тонесенький, наче мячик повніє, він так сяє гарнесенько, але зовсім не…

*** Зерно, що впало, край дороги За мить підбере сатана І до своєї занесе барлоги І того плоду вже нема Так само те, що впало На каменистий, сухий грунт Плоду…

*** Земне життя це карта долі, Яку належить перейти І всупереч своєї ж волі Свій шлях потрібний віднайти. Багато так розкладено приманок, Ще більше є існуючих спокус Мудріший вечора той…