АВТОР-ОСТАП ЗІ ЛЬВОВА.
Немає “москалів” між нас, нема”бандерів,”
А, є –знедолений вкраїнський люд.
І є сім’я – “міжгірських” ненажерів ,
Захочуть -милують, а схочуть,то й уб’ють.
Брати зі Сходу,плачем разом з вами,
Коли в копальнях ваші діти мруть.
І серце розриваєтьсяу мами,
В моєї мами, як на шахтах дзвони б’ють.
А батько твій не може самокрутку
Від трепету в руках одразу запалить.
А мій в той час, сльозу ховає хутко,
Біда не в нас. Та в нас також болить…
З Донецька – ти, а я живу у Львові,
Приїдь у гості, хлібом поділюсь.
Не страшно, щорізниця є у слові,
Я іншого,мій братику, боюсь.
Боюся тих, хто ділить нас з тобою:
(в той час витесує гроби).
Боюся тих, хто кличенас до бою,
Мовляв,хай чубляться “презренные рабы.”
У мене на столі лиш картоплина,
А ти,хто-зна, чи й вчора їв. …
Я вже не хочу, щоб моя родина,
Й твоя також кормила упирів!
Немає “москалів”між нас, нема “бандерів,”
Є Люди! Є Вкраїна! Ти і Я!
І купка є “міжгірських”людожерів,
То не вони… А ми – одна Сім’я!