Дослідники з’ясували, що ім’я Фаст (Фост) зустрічається двічі – 912 року та 944. важливим є те, що це ім’я зустрічається не в легендах чи переказах, яких чимало подає літописець, а в історичних документах – договорах з греками, у Радзивіллівському літописі як дружинника і посла князя Олега.
Дослідження історичних документів показали, що до 1094 року землі Сквира, Яготин, Триліси, Фущово (Фастів) та інші належали половському князю Тугортхану, який подарував їх київському князю Святополку, як придане своєї дочки в 1094 році. В інших літописних документах, що датуються 1390 роком Фощево (Фастів) згадується як населений пункт, через який проходять торгівельні шляхи, в ньому проводять ярмарки.
Існує, щоправда, ряд народних версій про походження назви нашого міста. Одна з них пов’язана з варіантом в озвученні цієї назви – “Хвостів”. В ній розповідається, що Фастів – це місцевість, де колись відбувалося кровопролитна битва між військами київських князів і кочовиками. Ворог залишив тут велику кількість хвостів (щось на зразок бунчука – палиці довжиною до 2,5 м, на кінці якої – шар з прядками кінського волосся і двома срібними китицями).– своєрідних військових відзнак. Звідси і назва “Хвостово”. Згодом вона трансформувалася у Фастів.
Старожили також переказують легенду про те, що колись через Фастів переганялася велика кількість худоби, яку рахували не по головах, а по хвостах – звідси і Хвастів.
Ще одна легенда пов’язана з назвами невеликих струмків, що звалися “Фосами” і впадали в Унаву.
Біля села Фастівець є могила Переп’ят, поряд села Мар’янівка Васильківського району. Під час розкопок, проведених 1846 року стало відомо, що в кургані поховано скіфського царя. На похоронній тризні виражались скорбота і горе, або “фає-фаст” мовою скіфів. Учені вважають, що все це увічнилось у назві міста.
Нещодавно з’явилася нова інтерпретація назви, в якій йдеться про те, що «Фастів» з латини перекладається як «щасливий».