На самому півдні Донбасу, у злиття двох невеликих степових річок Кальчика і Кальміуса, на березі Азовського моря стоить місто Маріуполь. Місто Маріуполь розташований на південно-сході України на березі Азовського моря.
Сучасне поселення в гирлі Кальміусу засновано в XVI столітті запорізькими козаками, нащадками колишніх бродників, як вартовий пост Домаха для захисту зимівників, промислів і шляхів сполучення від нападів кримських татар.
Історик-краєзнавець М. Г. Руденко називає більше точну дату заснування Домахи — 1500 рік.
Згодом зимівник Домаха перетворився на городище, а потім — на фортецю. Уже в 1611 році вона стала центром великої Кальміуської паланки. Власне у фортеці була розташована церква, торговельні крамниці.
У 1734 році перебудована й укріплена фортеця Домаха офіційно стала центром Кальміуської паланки Запорізької Січі.
В 1776 році на місці скасованого козацького посту Домахи створена Кальміуська слобода.
В 1777 році закладена Свято-Миколаївська церква, яка знаходилася в Кальміуській фортеці.
В 1778 році поблизу слободи закладене повітове місто Павловськ – рік офіційної дати утворення Маріуполя.
В 1779 році імператриця Єкатерина II надала грамоту, в якій місто йменувалося «Маріанополь». На плані від 20 жовтня 1779 року назва записана як «місто Маріу-поль». 24 березня 1780 року за настоюванням митрополита Ігнатія місто кінцево перейменоване в Маріуполь, псевдогрецька назва «-поль», тобто місто, і «Марії», на честь Марії Федорівни, дружини нащадка царського престолу, майбутнього імператора Павла I.
У 40-ті роки ХIX століття сюди переселилися багато росіян та українців, яких залучали зручний георгафіческое положення міста, родючість Приазовським земель, морські багатства, близьке розташування родовищ корисних копалин, великих промислових та торгових центрів.Значних збитків зазнав Маріуполь під час Кримської війни 1853 – 1856 років. З 1859 по 1873 рік місто знаходилося в складі грецького Олександрівського повіту Єкатеринославської губернії Російської Імперії. В кінці XIX ст. в місті з’явилася залізниця, новий великий порт і металлургійні заводи.
13 лютого 1897 року було запущено трубозварний стан «Нікополь» який є одним з прабатьків комбінату імені Ільїча. В роки індустріалізації тут був побудований завод – гігант «Азовсталь» та багато інших підприємств.
Під час громадянської війни Маріуполь багато разів переходив з рук у руки, місто знаходилося в складі УНР, Донецько-Криворізької Радянської Республіки, Української держави (Гетьманату), УРСР, державного утворення ЗСПР. Кінцево Маріуполь перейшов до більшовиків 4 жовтня 1920 року.
Місто пережило фашистську окупацію з 1941 – 1943 роки та економічний спад наприкінці XX століття.
Наприкінці XIX століття Маріуполь стає найбільшим індустріальним центром Півдня Росії і важливим транспортним вузлом.
З 1948 по 1988 рік місто носив назву Жданов, в честь А.А. Жданова (1896-1948), діяча КПРС, який тут народився.
У 1988 році місту було повернено його історичне ім’я – Маріуполь.