На самому півдні Донбасу, у злиття двох невеликих степових річок Кальчика і Кальміуса, на березі Азовського моря стоить місто Маріуполь. Місто Маріуполь розташований на південно-сході України на березі Азовського моря.
Сучасне поселення в гирлі Кальміусу засновано в XVI столітті запорізькими козаками, нащадками колишніх бродників, як вартовий пост Домаха для захисту зимівників, промислів і шляхів сполучення від нападів кримських татар.
Історик-краєзнавець М. Г. Руденко називає більше точну дату заснування Домахи — 1500 рік.
Згодом зимівник Домаха перетворився на городище, а потім — на фортецю. Уже в 1611 році вона стала центром великої Кальміуської паланки. Власне у фортеці була розташована церква, торговельні крамниці.
У 1734 році перебудована й укріплена фортеця Домаха офіційно стала центром Кальміуської паланки Запорізької Січі.
В 1776 році на місці скасованого козацького посту Домахи створена Кальміуська слобода.
В 1777 році закладена Свято-Миколаївська церква, яка знаходилася в Кальміуській фортеці.
В 1778 році поблизу слободи закладене повітове місто Павловськ – рік офіційної дати утворення Маріуполя.
В 1779 році імператриця Єкатерина II надала грамоту, в якій місто йменувалося «Маріанополь». На плані від 20 жовтня 1779 року назва записана як «місто Маріу-поль». 24 березня 1780 року за настоюванням митрополита Ігнатія місто кінцево перейменоване в Маріуполь, псевдогрецька назва «-поль», тобто місто, і «Марії», на честь Марії Федорівни, дружини нащадка царського престолу, майбутнього імператора Павла I.

Значних збитків зазнав Маріуполь під час Кримської війни 1853 – 1856 років. З 1859 по 1873 рік місто знаходилося в складі грецького Олександрівського повіту Єкатеринославської губернії Російської Імперії. В кінці XIX ст. в місті з’явилася залізниця, новий великий порт і металлургійні заводи.
13 лютого 1897 року було запущено трубозварний стан «Нікополь» який є одним з прабатьків комбінату імені Ільїча. В роки індустріалізації тут був побудований завод – гігант «Азовсталь» та багато інших підприємств.
Під час громадянської війни Маріуполь багато разів переходив з рук у руки, місто знаходилося в складі УНР, Донецько-Криворізької Радянської Республіки, Української держави (Гетьманату), УРСР, державного утворення ЗСПР. Кінцево Маріуполь перейшов до більшовиків 4 жовтня 1920 року.
Місто пережило фашистську окупацію з 1941 – 1943 роки та економічний спад наприкінці XX століття.
Наприкінці XIX століття Маріуполь стає найбільшим індустріальним центром Півдня Росії і важливим транспортним вузлом.
З 1948 по 1988 рік місто носив назву Жданов, в честь А.А. Жданова (1896-1948), діяча КПРС, який тут народився.
У 1988 році місту було повернено його історичне ім’я – Маріуполь.