З церкви бабуся принесла лозинки,
Глянсові, ніжні, пухнасті вербинки,
Нас і дорослих у хаті зібрала,
Гілкою хльоскала і примовляла:
“Верба пестлива, бий на вродливе,
Різка, з любов`ю, бий на здоров`я,
Будьте слухняні і чемні сьогодня,
Нині і прісно… ну, хоч до Великодня!”
Всім по галузці на згадку роздала,
Решту малу за ікону сховала.
Шию обняли бабусину діти –
Дякують їй, що… вербою побиті!