Стрічайте, матусю! Я їду додому з майдану!
Везу перемогу, яку гартували в боях!
Ми все-таки скинули ті ненависні кайдани,
Ми все подолали: і голод, і холод, і страх…
Пробач мене, мамо, за чорні недоспані ночі,
Я йшов боронити від ката країну свою…
Як били кийками – я згадував лагідні очі,
Як кулі свистіли – я чув колискову твою…
Усе вже позаду… Не плач, моя рідна, не треба…
Не вдалось катюзі втопити країну в крові!
Нарешті, матусю, я їду додому, до тебе!
Ти тільки пробач, що приїду в закритій труні…
©олеся семчук (павлюк)
43 роки, франция париж-коломия
24 лют 2014