ТРАДИЦІЇ І ПРИКМЕТИ

ЧАСТИНА І

    Весілля– це один з найважливіших, найочікуваніших днів за все життя закоханої пари. Не дивно, що молодята мріють, щоб цей день був ідеальним, запам`ятався на все життя, хочуть жити щасливо і в добробуті до самої старості. Тому, коли Ви зайняті обиранням сукні для нареченої, костюма для чоловіка, місця проведення свята, і безліччю інших необхіднихдрібниць, необхідно пам`ятати і про деякі народні прикмети. Вірити їм чи ні, прислуховуватися до порад бабусь та подруг чи зробити все на свій лад – ваш особистий вибір, але знати основні з них може бути незайвим.

    Розглянемо традиції і прикмети загальні для всієї території нашої країни.

    Щодо взуття існують такі повір`я. Наречений не повинен давати своїй майбутній дружині гроші на купівлю взуття. Тому що дружина обов`язково піде від нього у майбутньому. Також щоб закликати у свою родину щастя, наречена повинна поставити своє взуття на підвіконня. А на саме весілля покласти у взуття монету, щоб ніколи її родину не турбували фінансові неприємності, щоб жили вони багато. Наступна дуже розповсюджена прикмета стосується того, що неможна одружуватися в босоніжках, якщо не хочеш усе життя бути босою.

Обираючи дату весілля треба пам`ятати, що найкращими для шлюбу місяцями є такі, які мають у своїй назві буку „Р”. Найпопулярніший весільний місяць – вересень. Якщо Ви обрали місяць де такої літери нема, то можна трохи схитрувати і пошукати цю літеру в назвах обраного місяця в інших мовах. Наприклад, „жовтень” підійде для вашого весілля, тому что на російській мові він має літеру „р” („октябрь”). Але крім цього небажаним вважається оформлювати шлюб у травні. Краще перенести весілля на іншу дату.

Мабуть ні для кого не є секретом, що чоловік не повинен бачити свою наречену у весільному вбранні до самого весілля, але не всі знають, що незаміжнім подругам і сестрам не за що не можна давати приміряти своє весільне плаття, тому що по повір`ю вони не вийдуть заміж. Краще не випробовувати долю. Зрозуміло, що весільну сукню треба носитиобережно і намагатися не зачепити і не порвати. Але якщо це сталося, нічного страшного, головне не зашивати її. Кращепідколоти булавками.

Щодо обручки, нікому не треба давати її міряти ні під час весілля, ні після неї. Також краще не міряти чужі кільця, тому що це може привнести зради в вашу родину. Якщо ви купили обручку задовго до весілля, не треба її кожного дня чіпати і приміряти. А після весілля краще як можна рідше знімати її, звісно за виключенням таких випадків як відвідування рентген-кабінетів тощо.

Цікаво, що західна традиція кидати букет нареченої незаміжнім подружкам і сестрам трохи змінюється в Україні через те, що вважається поганим знаком віддавати комусь свій букет. Навіть випускати з рук чи класти на стіл його під час розпису у Будинку урочистих подій не бажано. В крайньому випадку можна дати потримати матері чи нареченому. Поставити ці квіти можна лише у ресторані поряд із собою на стіл у вазу, а після святкування забрати додому у спальню. Але щоб не розчаровувати подружок, які сподіваються схопити букет нареченої і вийти заміж в цьому році, купляютьдругий, який і кидають через плече.

Кажуть, що до самого моменту реєстрації шлюбу нареченій не бажано бачити себе в дзеркалі при повному вбранні. Наприклад, можна одягти сукню і фату, але без рукавичок, чи навпаки без фати.

Коли обручки вже вдягнуті жоден із молодят не повинен брати в руки пусту коробочку від кілець. Краще щоб її взяв неодружений друг чи незаміжня подруга.

Молодята повинні увесь час триматися разом, щоб ніхто не зміг пройти між ними. Тоді і сімейне життя їх буде міцним і вірним, щастя цільним.

Також не забувайте про традицію, яка прийшла до нас з Англії і полягає вона в тому, що наречена повинна одягтищось нове – тоді гроші будуть в цій сім`ї, щось старе – завжди будуть допомагати родичі і друзі, щось чуже – для того, щоб допомагали родичі і друзі нареченого і щось синє. Можна просто зробити декілька стежків синіми нитками для того щоб чоловік був вірним все життя.

Традицій весільних і прикмет ще дуже багато, не вистачить і цілої доби, щоб всі їх описати. Але тут наведені саміосновні і перевірені поколіннями. Та все ж таки вибір залишається за Вами, молодята, вірити у все це чи ні. Головне щобвашому домі завжди була любов, мир і розуміння. 

ЧАСТИНА ІІ

Весілля – це довгоочікуваний день вашого життя, це той момент, який хотілось би запам’ятати, зберегти у своєму серці, як щось виключно світле і позитивне. І ось, коли закінчилась вся підготовка, коли ви пройшли «вогонь, воду і мідністатусі тільки-що-одружених чоловіка і дружини сідаєте за святковий стіл – вас очікує ще одне випробування. Цікаво, яке саме? Та це елементарно – ваша «найкраща подія» перетворилась на п’янку-гулянку з віддаленимзгадуванням гостей, з якої причини вони тут. 🙂

Тож не дамо їм про це забути і згадаємо наші українські весільні традиції!

Молодята. Вони повинні бути весь час разом. Ніяких перекурів, передихів, відійшов – і не повернувся. Це виключноніхто не може вас відривати один від одного. Це стосується і танців: молоді танцюють повільні танці ТІЛЬКИНевже за ціле життя у вас не найдеться часу на танці з кумом, сватом, братом? Чому сьогодні? Вони хочуть – потерплять! Тим більше, що, згідно вірувань, молоді по одному стають легкою здобиччю для всіляких чар і приворотів. труби» і в ваш день, разом.

Знімання вельону. Ближче до закінчення цього урочистого дня, молода проходить обряд знімання вельону. Вона сідає на стілець, накритий подушкою або вивернутим кожухом. До неї підходить мати, знімає вельон. Далі підходить свекруха і вдягає хустку. Дівчина два рази знімає хустку, а на третій – погоджується і даєязати. Цікаво, що можливий варіант, коли молода погоджується вдіти хустку тільки після того, як свекруха замотує в неї гроші. 😉
Другий варіант цієї дії – на стільчик сідав молодий, а наречена – йому на коліна. Він тримає її за руки, щоб не скидала хустку, яку пов’язувала його мати. При цьому міг говорити ніжні слова і давати різні обіцянки, заспокоюючи кохану.

Далі молода перетанцьовувала зі всіма своїми дружками, тримаючи свій вельон (фату) в них над головою. При цьому класти на голову не можна, бо таким чином ви віддасте свою долю іншим дівчатам. Подружокберуть у тому порядку, в якому ви б хотіли бачити їх заміжніми.
Ще одна доволі цікава традиція – це танець молодої з фатою, в якому вона прощається зі своїм дівочимжиттям. Зазвичай під вальсову ніжну музику. Далі до неї підходить молодий і вона, продовжуючи танцювати, намотує фату йому на голову (переважно обличчя), щоб «інших не бачив». Він, в свою чергу, намагаєтьсявирватись чи хоча б виглянути в шпаринку.

Миття ніг тещі. Зять, щоб задобрити свою тещу, миє їй ноги. Цей обряд має дуже багато різних варіантів. Миють ноги хто горілкою, хто шампанським, хто просто водою. Витирають рушником, ганчіркою, самі відважнікропивою.:) Далі тещі надіваються якісь обідрані і старі черевики (можна кросівки чи калоші) та йдеться з нею до веселого танцю! Танцюючи з зятем, теща скидає це «взуття», після чого молодий вдягає своїй новіймамі гарне взуття (традиційно це були чоботи, а зараз – краще домовлятись заздалегідь).

Розподіл короваю. Ось він стоїть на столі. Великий, гарний, урочистий. Цей традиційний хліб притаманнийлише цьому дню. Взагалі, варто відзначити, що вся весільна обрядовість починається з хліба. Якщопринесений старостами хліб приймається батьками дівчини, яку сватали, то бути продовженню, а якщо ні, то все припиняється. Здавна, коровай наділявся магічною силою, яка мала забезпечити молодим щастя й добробут, міцний шлюб. Звичайно, ви вже не печете коровай в печі, а замовляєте в пекарні, однак йогосимволічне значення від цього не змінилося. Так що нехай стоїть на самому видному місці!

В кінці весілля ділили коровай. Це робив хрещений батько, також міг бути старший сват або весільний сват. Цікаво знати, що за українським звичаєм саме зараз проходив «перепій». Гості давали подарунки, а молоді їм – коровай. Також подарунок міг просто пообіцятись (якщо він великий або громіздкий). Слово, сказане над короваєм прирівнювалось до найсуворішої клятви.

Коли молоді дають коровай – вони ніби запрошують до себе в гості, показують, що завжди будуть раді цимсвоїй оселі. Так що подумайте, чи дозволити комусь рознести за столи кульки з короваєм, чи зробитивласноруч і від душі.

Катання батьків. Відбувається на другий день весілля. Якщо батьки одружують останню дитину в сім’ї, їм влаштовують катання на тачці, візочку чи будь-чому іншому з колесами.:) Їм плетуть один спільний великий вінок із зеленого гілля (зимою – ялинка), прикрашають квітами, цукерками, стрічками. Одягають, саджають їх у застелений візок і катають містом чи селом. Якщо дозволяє погода і поряд є річка, не виключено, що батьківзавезуть у воду і там скинуть. Згідно іншого варіанту цього обряду, батьків садять на дерев’яну лаву і присутнічоловіки піднімають їх якнайвище до стелі.

Ви думаєте, що на цьому весільні обряди прийшли до завершення? А ні. Українське весілля тривало близькотижня, включаючи в себе похід на «вареники» до старшої дружки та дружби, на « великі пироги» до батьків, обряд «розхідний борщ» та «циганщину». Але все це – вже зовсім інша історія….