В небі метушня i рух,
Янголята працю мають:
Он одні нecуть кожух
Для святого Миколая,
Іншi лагодять санки,
Навантажують дарунки,
Свiтять край шляху зiрки,
Шлють нa землю поцілунки.
Сів у сани Миколай
В митрі й теплих рукавицях:
– Янголику, поганяй,
Щоб на землю не спізниться!
Пара коників летить,
Креше іскри підківками,
Сяє сріблом, мерехтить
Шлях, засіяний зірками.
Дітвора ж гуде, мов рій,
Жде на гостя нетерпляче:
Хто був чемний, той радій!
Хто нечемний був, хай плаче!
За Я.Вільшенком