Субота, 23.09.2017
Зернятко
привітання, прислів'я, приказки, міфи, легенди, афоризми, цитати . . .
Народна мудрість:
13. Коли квітень з водою, то травень з травою.
смайлик13. Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
-->
Меню сайту
Категорії розділу
Міфи [17]
Легенди [50]
Легенди про гори [17]
Легенди про воду [14]
Легенди про флору [55]
Легенди про фауну [1]
Легенди про споруди [1]
Легенди про людей [5]
Притча [7]
Реклама
Новини партнерів
svitua.org
Бесплатный Хостинг

написати лист адміну
Статистика


Яндекс.Метрика Индекс цитирования

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Зареєстрованих на сайті:
Всього: 364
Нових за місяць: 2
Нових за тиждень: 1
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
З них
Адміністраторів: 2
Модераторів: 1
Провірених: 6
Користувачів: 347
З них
Хлопців: 149
Дівчат: 215

Головна » Статті » Міфи та легенди » Легенди про воду

Походження назви річки Золота Липа (Тернопілля)

Сподобався матеріал? Поділитись з друзями:

Реклама
Називалася колись наша річка Липа. Бо така вже була чиста, таку мала добру і смачну воду, що ніби настояна на липовому цвіті. Всяку хор лічила і людей поїла. А випрана у Липі сорочка світилася такою білизною, що аж очі радила. Але то, нипричім, я не до того веду...

У Бережанах колись жили пани Синявські. Вони заклали тут палац, що донині ще стоїть на березі річки. Дуже були скупі ті пани. Народ обдирали, як липку. Все оте багатство осідало золотом в замкових льохах. Але, як кажуть, до часу дзбанок воду носить. Так сталося і з панським золотом.

Одного року навесні налетіли на місто татари. Люди повтікали у ліси, а пани недовго замок боронили і ворота відчинили. Пан Синявський відкупився золотом. Люди повідали, що татари цілий день ті гроші рахували і мішки на віз складали. А як поскладали, то замок ще пограбували і додому повтікали.

Але не так ся стало, як ся їм сподівало. Бо як но виїхали вони із палацу до лісу, вдарили на них опришки. Яких порізали, а які повтікали. А татарський мурза з одним возом взявся навтіки. Він втікати, а хлопці за ним. Заїхав мурза на місток через Липу, а він бух - і в воду! Бо підрізали його опришки, щоб хто не змотався. Булькнули панські гроші в Липу.

Ще довгі роки то тут, то там виловлювали люди з річки золото. Від того і річку назвали Золотою Липою.

Записав у 1978 році від Н. БІЛЯВСЬКОГО у селі
Потутори Бережанського району Михайло КРИЩУК
Реклама

Категорія: Легенди про воду | Додав: zernyatko (16.02.2014)
Переглядів: 1943 | Теги: золота, липа, назви, Походження, річки, (Тернопілля) | Рейтинг: 0.0/0

Хто читав цей матеріал, також читають:
Привітання з Різдвом: На ялинці засвітились
Дата: [06.01.2013]
Легенда про гори Башта та Забашта
Дата: [04.12.2012]
Міф про тополю
Дата: [18.11.2009]
Легенда про калину (українська)
Дата: [05.01.2013]
Сію, сію, Посіваю, З Новим роком вас вітаю!
Дата: [13.12.2012]
ПАПЕРОВИЙ ЛІТАК
Дата: [07.12.2009]

Всього коментарів: 0

avatar
Профіль
Субота, 23.09.2017  17:17
no_avatarno_avatar
Гость,
ми раді вас бачити. Будь-ласка зареєструйтесь
або авторизуйтесь !

E-mail:
Пароль:

Забув пароль | Реєстрація

Мій профільВи зайшли як: Гость
ГрупаГрупа: Незнайомець
ЖінкаЧоловікСтать:
Зареєстрований на сайтіНа сайті: днів
користувачТи користувач №
Особисті повідомленняОсобистих повідомлень:
Ваш IРВаш IР: 54.158.248.167
БраузерБраузер:

Додати:


Додати зображення Додати статтю Додати новину Інформація про додавання Вихід
© Зоряна Слава Україні! Героям Слава! 2017
Використання матеріалів сайту дозволено тільки за наявності активного гіперпосилання на джерело.
Всі права на тексти, зображення і відео належать їх авторам.
Вгору


Називалася колись наша річка Липа. Бо така вже була чиста, таку мала добру і смачну воду, що ніби настояна на липовому цвіті. Всяку хор лічила і людей поїла. А випрана у Липі сорочка світилася такою білизною, що аж очі радила. Але то, нипричім, я не до того веду...

У Бережанах колись жили пани Синявські. Вони заклали тут палац, що донині ще стоїть на березі річки. Дуже були скупі ті пани. Народ обдирали, як липку. Все оте багатство осідало золотом в замкових льохах. Але, як кажуть, до часу дзбанок воду носить. Так сталося і з панським золотом.

Одного року навесні налетіли на місто татари. Люди повтікали у ліси, а пани недовго замок боронили і ворота відчинили. Пан Синявський відкупився золотом. Люди повідали, що татари цілий день ті гроші рахували і мішки на віз складали. А як поскладали, то замок ще пограбували і додому повтікали.

Але не так ся стало, як ся їм сподівало. Бо як но виїхали вони із палацу до лісу, вдарили на них опришки. Яких порізали, а які повтікали. А татарський мурза з одним возом взявся навтіки. Він втікати, а хлопці за ним. Заїхав мурза на місток через Липу, а він бух - і в воду! Бо підрізали його опришки, щоб хто не змотався. Булькнули панські гроші в Липу.

Ще довгі роки то тут, то там виловлювали люди з річки золото. Від того і річку назвали Золотою Липою.

Записав у 1978 році від Н. БІЛЯВСЬКОГО у селі
Потутори Бережанського району Михайло КРИЩУК


Матеріал додано: zernyatko

16.02.2014