Легенда про річку Кудрянку Хмельницька обл


В сиву давнину, в часи далекі, коли ще по диким степам розносилася слава про славних козаків українських, жила собі прекрасна дівчина Настя. І було в неї кучеряве волосся, що так і відливало золотом, очі блакитні, як небо, найгарніша була у Плоскирові. Але мала вона лиху долю: ходили до неї свататись найгарніші парубки з усього села, та до душі припав лише один, бідний козак Тарас.
Батьки Настині були купцями і хотіли для своєї доньки заможного чоловіка, ось і не дозволяли Насті одружуватись на бідному козакові. І от настали для України тяжкі часи, напали вороги кляті на терена нашої Батьківщини. Постійні війни змусили Тараса поїхати на Січ, щоб захистити там разом зі своїми друзями і товаришами рідну землю. Кровава точилася війна, тисячі молодих парубків загинуло від меча і стріли ворожої, серед них і нас Тарас.
Довго чекала коханого Настуня… рік минув, а потім і другий… Та прийшла до неї вісточка погана, загинув її Тарас, немає більше її коханого. Так боляче стало дівчині, так тяжко, не змогла вона витримати великого горя. Пішла до річки та й втопилася бідолашна… Всі дуже любили Настуню, дуже поважали її батьків, які довго не могли змиритися з горем втрати. Люди ще довго пам’ятали кудряву красуню, тому і прозвали річку, в якій вона втопилася Кудрянкою. І до нашого часу так ми цю річку і називаємо.