Бе́регове або Бе́регово — місто обласного підпорядкування в Закарпатській області, районний центр Берегівського району.
Перша згадка про місто в офіційних документах з’являється в 1063 році – воно фігурує як маєток герцога Ламперта (Villa Lamperti), наймолодшого сина угорського короля Бейли I. Саме цю дату вважають роком заснування міста.
З 1141 року, після багаторазових нападів половців, угорський король Гейза ІІ переселив у місто саксонців. Відтоді його стали називати Сасом, Лампертсасом, Лумпрехтсасом, Лампертхазою (Lampertháza, Luprechtháza).
Назва Береґсас (Beregszász) офіційно використовується з 1499 року. Назва походить із слова „берек”, що з угорської означає „гай” та „сас” (так називали саксонців). І сьогодні угорцями вживається історична назва міста – Береґсас.
Нинішню офіційну назву міста – Берегово починають використовувати після встановлення чехословацької влади з 1919 року.
В 1990 році було проведено референдум з питань повернення місту історичної назви Береґсас. 84% населення підтримали ідею, але депутати Верховної Ради України не винесли це питання на розгляд і досі.
Є також неофіційна версія походження назви міста:

То була звична річ, бо пасовище було таке велике, що на ньому могли пастися десятки стад, не перешкоджаючи одне одному. Проте цього разу вийшло інакше. Бики-вожаки, щойно подивившись один на одного, несамовито заревли і кинулись у бій.
Це були два бики-велетні. З налитими кров’ю очима, риючи копитами землю й здіймаючи куряву, вони тіснили один одного, зіткнувшись лобами.
Марно господарі намагалися спинити бійку, нещадно шмагаючи батогами обох тварин. Ті навіть не відчували болю і знову й знову кидалися один на одного.
Довго тривав цей герць, аж поки не переміг Сасів бик. Він прогнав свого суперника з його чередою. Сас лишився єдиним господарем на пасовищі.
Коли він підійшов до свого бика-переможця, то побачив на покопирсаній, розритій копитами й рогами землі щось блискуче. Це були золоті монети. Звісно, Сас почав розкопувати землю на тому місці й знайшов там скриньку золотих дукатів. Величезний скарб.
Від того часу Сас свого бика-переможця тримав у великій пошані. Шовковою травою годував, джерельною водою напував. І щоб увічнити пам’ять про його перемогу, замовив різьбяру вирізьбити в камені його голову, а тоді поставив її підпорою склепіння храму в своєму селі Великі Береги. Ще й нині той камінь величається у сільській церкві.
На гроші зі скарбу Сас збудував місто, яке назвали його ім’ям та ім’ям його села — Берегсас. На правому березі річки Верки, на місці бичачого герцю, він збудував великий храм, де над північним, обернутим у бік гір порталом з лівого боку сказав замурувати витесане з каменя зображення своєї голови, а з правого боку — зображення лева як герба нового міста.
джерело матеріалу:
Легенди Карпат — Львів:Апріорі,
2010.-144с.іл.