Свалява – районний центр Закарпатської області. Містечко, яке нараховує 18.3 тисячі чоловік, розташоване у центральній частині Закарпаття.
Перша письмо згадка «Szolоa» знайдена в угорських хроніках за 1236 рік. Тоді вона належала такому собі феодалу Бет-Бетке й входило до земель підвладних угорській короні.
Про походження назви міста Свалява
1. Назва міста походить від первісної назви Соливо, що пов’язується зі старослов’янським коренем «соль», оскільки численні джерела мінеральних
вод на території нинішньої Сваляви та її околиць були і є багаті на різні солі (мінеральна вода солена, а місцина, де її черпали і споживали, – «Соляна»).
Звідси і давня назва поселення – Солява, Золява, Сольва.(детальніше читай нижче)
2. Назва міста походить від солі, яку за давніх часів транспортували із Марамороської жупи – Солотвина в сусідні краї через зручну для цього
долину нинішньої Сваляви.
3. Назва міста пояснюється тим, що на даній території, вкритій густими лісами, колись рубали, звалювали дерева. Лісорубку називали «звал», «свал».
Звідси і назва місцини, а потім поселення – Звалява, Свалява.
4. Назва Свалява, угорською мовою Сольво, походить від слів «розвалини», «руїна», «щось розбите» і т.д. Латинське слово solvo, звідки походить угорська назва, має той же зміст. На місці Сваляви до приходу монголо-татар у ХІІ-ХІІІ століттях знаходився населений пункт – городище під назвою Берег, завдяки чому була так названа і вся жупа (комітат). Хан Батий після триденних боїв у березні 1241 року зруйнував це поселення.
Розвалини за латиною називали solvo – сольва. Хорватською мовою – Свалява.
Ще в просторах інтернету знайшли старовинну легенду, яка оповідає: ,,Бич Божий” Атілла – вождь гунів – вів орду своїх воїнів зі сходу в західну Європу через Карпатські гори. Чимало з них загинуло в цьому нелегкому переході і навіть найкращі коні падали з ніг. Довго йшли вони у пошуках рівного місця, поки не зійшли в долину біля одного з мінеральних джерел сучасної Свалявщини. На ніч воїни Аттіли напились цілющої водиці а коли настав ранок усі вони оздоровились і відчули неймовірну міць. На ноги стали навіть ті, хто був у передсмертній агонії. Хто знає, що було б з гунами, якби не чарівна сила карпатських вод …
Нині в одному лише Свалявському районі знаходиться близько 100 мінеральних джерел – майже третина з усіх відомих з давніх-давен. За деякими даними ще в ХІ ст. двір візантійського імператора звертався до угорського короля з проханням про поставки солоної водиці з карпатських джерел. Королівські стражники набирали воду в пузирі, зроблені з телячої шкіри, і таким чином транспортували її в Константинополь. Збереглись відомості і про так звані купальні. Це були викопані в землі ями, які з’явилися у XVI ст. і використовувались для лікування. В 1755 році граф Шенборн направив до Відня зразки для аналізу чудесної водиці. А вже всередині ХІХ ст. скляні пляшечки під назвою ,,Solyvai“ можна було побачити на прилавках магазинів Європи. У радянський період мінеральні води ,,Свалява” та ,,Лужанська” стали візитною карткою туристичного Закарпаття – землі мальовничих гір, прекрасних лісів та кришталево чистих цілющих джерел.
У прадавні часи на місці між річками Свалявка і Латориця існував перевалочний пункт на торговій ,,Соляній дорозі”. Цим шляхом возили сіль із Солотвинських копалень. Згодом тут виникло поселення, яке у різні часи називали Золява, Солява, Сольва – Свалява. Перша згадка про нього зафіксована у джерелах ХІІ ст.