Існує багато версій походження назви Старий Самбір, ось основны з них:
1. Назва походить від племені сабірів, які колись населяли цю територію.
2. Назва походить від назви кам’янисто-піщаних осипищ – “самборів”, яких на цій місцевості більш ніж достатньо.
3. Назва походить від назви “съборъ” – “зібрання, віче”. Ще в ΧΙΙΙ ст Старий Самбір був значним релігійним центром. У дорожнику східно-та південнослов’янських купців ( не пізніше 1381 р.) записано “Самбьор, ту лежить святий Ануфрей”. В Старому Самборі було єпископство, куди приїжджали священники і монахи. Можливо і від цього пішла назва.
4. Назва “Самбір” може також походити від найстарішого типу оборонної структури – “Самборз“- проїздної вежі, що завершується приміщенням для сторожі. Відомо, що Старий Самбір відігравав велике значення в оборонній структурі Прикарпаття.
5. Назва походить від слів САМ і БІР (сосновий ліс). Після того, як місто було зруйноване монголо-татарами і частина мешканців переселилася в новому місті, яке назвала Новим Самбором, місто отримало назву Старого Самбора. Це найпоплярніша версія походження назви міста Старий Самбір.
Історія Старого Самбора
Перша письмова згадка про Старий Самбір належить до 1241 р., коли орди хана Батия вдруге напали на давньоруські землі. Укріплене городище міста було повністю зруйноване. В той час місто називалося просто Самбір. А на північний схід від нього стояв укріплений замок, який згадується у джерелах як Погонич. Восени 1390 року король Владислав Ягайло подарував усі доходи від Самбірщини своєму приятелеві, краківському старості Спиткові з Мельштина. Крім того, віддав йому усі землі разом із Самбором, за винятком замку. Після видання фундаційної грамоти від 13 грудня 1390 року Спитко з Мельштина, вже як самбірський староста за Магдебурзьким правом і за згодою короля приступив до будови Ринку у давньому Погоничі, який і став Новим Самбором, тобто сучасним Самбором. А давній Самбір став називатися, відповідно, Старим Самбором. Цю назву він носить до цього дня.
У 1375 році Старий Самбір став повітовим центром.
3 1519 р. походить перша інформація про євреїв у Старому Самборі. Тоді король Зиґмунд І повідомляє самбірського старосту, разом з иншими старостами, що євреям дозволяється мешкати всюди, де вони забажають. Отож вони мали змогу поселитися і у Старому Самборі. Дві єврейські громади – Самбора і Старого Самбора – будучи віддаленими одна від одної на 20 кілометрів, не переривали зв’язку між собою. У Старому Самборі не було єврейської лікарні та школи, тому місцевієвреї лікувалися та вчилися у Самборі.
В 1553 році Старий Самбір отримав Магдебурзьке право.
Основну частку населення міста складали ремісники. У XVI ст. тут існували різницький, пекарський, ковальський, ткацький, шевський, кравецький та кушнірські цехи з загальною кількістю 30-35 майстрів. В 1628 році тут було вже 43 майстри.
Крім цього, Старий Самбір відігравав роль торгового центру. Тут відбувалися два річних ярмарки та щотижневі торги. У 1659 році місто дістало право складу купецьких товарів у торгові дні, тобто прибулі сюди купці повинні були виставляти свій товар на продаж і лише непродані товари можна було везти далі.
Але, не дивлячись на певний розвиток, порівняно з Новим Самбором у місті проживала невелика кількість мешканців. Наприклад, у1568 р. тут мешкало лише 105 осіб.
У жовтні 1648 року Старий Самбір був здобутий козаками Богдана Хмельницького.
У 1650 році польський король Ян Казимир підтверджує привілеї Старого Самбора.
На рубежі XVII-XVIII ст. місто потерпає від стихійних лих: у 1690 р. – від навали сарани, а у 1705 р.- від чуми. У ХІХ ст. місто зазнавало втрат через інші стихійні лиха: з 1883 до 1835 рр. Старий Самбір накриває низка страшних посух та пожеж, а у 1837 р. землетрус знищує місто. Після цього Старий Самбір вже не відігравав значної ролі в регіоні.
У 1799 році у місті відкрилася школа, в якій навчалося 12 учнів. У 1860 р. в ній навчалось 89 учнів з 243 дітей шкільного віку, що мешкали у місті .
У 2 пол. ХІХ ст. почалося будівництво залізниці через Старий Самбір, яке було закінчено у 1870 році.
В 1914 році у місті були 6-ти класна жіноча і чоловіча школи, в яких працювало 19 вчителів, а в 20-30 роках – 7-класна загальна чоловіча і 7-класна жіноча школа з польською мовою викладання. В 1939 році в них навчалося 210 хлопців і 118 дівчат.
В кінці вересня 1914 року Старий Самбір був зайнятий частинами 8-ї російської армії і перебував в її руках до початку 1915 р. В районах Турки і Старого Самбора відбувалися бої між російськими та австро-німецькими військами.
Під час українсько-польської війни 1918 – 1920 рр. у Старому Самборі було сформовано гірську бригаду Січових Стрільців, яка згодом стала називатися «Старий Самбір».
У 1925 році у Старому Самборі спалахнула страшна пожежа, яка знищила пів-міста
На початку 1927 р. у Старому Самборі працювало 93 ремісники, було 53 торгові підприємства, торговельно-кредитний банк, повітова інвестиційна каса, кооператив. У 1936 р. в Старому Самборі існували млин і паровий тартак, електростанція, меблева майстерня, дві цегельні і шість олійниць.
В цей же час у місті вирувало громадське життя. У 1925 році тут діяли такі громадські організації, як «Просвіта», «Стрілець», «Агудас Ізраел», «Сокіл».
У 1920-х рр. у Старому Самборі близько 90% мешканців були євреями, 18% – українцями і 2% – поляками.
30 червня 1941р Старий Самбір був захоплений німецькими військами. На початку окупації було знищено майже все єврейське населення (2300 чол.), врятувалося лише 15 осіб. Влітку 1944 року війська 1-го Українського фронту, розгромивши німецьке угрупування в районі Броди-Львів, вийшли до Старого Самбора і 7 серпня 1944 року визволили місто.