Легенда про річку Бистрицю Солотвинська у Порогах

Старожили села Пороги розповідають, що колись були люди, що творили всілякі чудеса.

Між горами в зелені садів розкинулося мальовниче село, а посеред нього текла ріка Бистриця Солотвинська, якою можна було милуватися в тиху та гарну погоду. Але не завжди річка була такою: коли небо затягували хмари і кілька днів лив дощ, із тихої і привабливої вона перетворювалася на войовничу і страшну. Ревіла і котила вона велике каміння, вирвані дерева і кущі, забирала людські оселі, а іноді і життя. Мучилися жителі села, укріплювали береги, але як тільки повінь, то вода розливалася по селу, роблячи нову шкоду.

І ось якось прийшов до села чоловік-ворожбит. Питав, як живуть селяни, чим переймаються, які у них є проблеми. Пожалілися йому селяни на свою біду, на те, який клопіт їм з річкою.

Вирішив чоловік їм допомогти. Сказав, що заверне річку під лівий берег села, але щоб дали йому полотна на сорочку.
У ті часи полотно було домоткане, щоб такий відріз полотна виготовити, треба було докласти чимало зусиль.

Почали селяни радитися, де узяти стільки полотна, щоб сорочка вийшла. Почали шукати по селу і знайшли тільки три куски полотна, більше не було. І вийшло так, що на один рукав до сорочки не вистачило полотна.

Тоді ворожбит сказав, що заверне річку на роки. Та перед кінцем світу вона знову повернеться на своє попереднє місце.
Пішов чоловік у кінець села. Пішов з правого боку на лівий бік села, а річка за ним пішла.

Вже роки річка тече по лівому боці села. Коли повінь – річка рветься на своє попереднє місце. Люди весь час укріплюють береги, підсипають їх і збільшують, та перекази свідчать, що Бистриця Солотвинська у Порогах все-таки з часом повернеться на своє попереднє місце.