Жили собі два брати. Один – бідний, а другий – багатий. Бідний оженився з сиротою, а багатий взяв одиначку-багачку із сусіднього села. Живуть, не дружать, не зустрічаються майже ніколи. У бідного – восьмеро дітей, а в багатого – один син, який щодня їсть білий хліб, пироги з маслом та ще й вередує.
Прийшла весна. Що за зиму не з’їли, то в землю посадили, тугіше позатягали паски, але все одно чути, як кишки “марш грають”. У бідного брата вже зовсім нема що їсти. А ось і Великдень наближається. Каже йому дружина:
— Піди, попроси в багатого брата мірку борошна на паску. З нового урожаю віддамо.
Пішов брат до свого заможного старшого брата, але не застав його вдома. Жінка багатого сказала, що нема борошна. Сумний, повернувся він додому і мовчить. Дружина все зрозуміла. Подумала вона та й каже:
— Як діти заснуть, візьми та й зроби з дерева маленьку паску. Я її так розмалюю, що ніхто й не відрізнить від справжньої. Головне, аби було з чим до церкви піти, а дітям вранці зварю якоїсь затірки з лободою.
От чоловік взяв невеликий пеньок і так його обстругав, вигладив, що справді той став подібний на круглий хлібчик. Підмалювала його жінка цибулинням, наче підрум’янила в печі.
Вранці взяла цю паску у хустину і пішла до церкви. Поклала між інші кошики, а сама зайшла до церкви помолитися.
Прийшла і жінка багатого брата з великим кошиком всякого добра. А на дні – паска велика. Тільки трохи підгоріла, бо яєць і цукру дала в тісто багато. Подивилася, а поруч в якійсь хустці дуже гарна паска. От багачка свою підгорілу в хустку переклала, а чужу рум’яненьку пасочку в свій кошик поклала і квітами прикрила. Та в церкві між людьми заховалася.
Після освячення прийшла жінка бідного брата додому і сумно сказала:
— Христос Воскрес!
— Воістину Воскрес! — відповіли чоловік з дітьми.
Пішла вона щось на сніданок готувати, а діти вийняли паску, обшкребли все підгоріле та й почали їсти і прихвалювати.
— І солодка дуже!
— І біленька дуже!
— І родзинок багато!
Дивляться жінка з чоловіком і нічого не розуміють. А тоді почали молитися та дякувати Богу, що сотворив чудо і подарував їхнім дітям справжню паску, замінив дерев’яну на свіжу і солодку, з білого борошна.
Жінка багатого брата прийшла додому, приготувала різні страви і сіли вони до столу. Взялися нарізати паску, а ніж не бере. Тиснули, тиснули, а тоді розгледіли, що паска з дерева. Злякалася жінка, почала плакати і молитися, щоб Бог більше не карав її.
